Тарас Трясило

на головну

«До всіх, хто був колись козаком чи хоче ним стати – до Війська прибувати, віру благочестиву від замислів лядських боронити, вольностей козацьких здобувати».
(З універсала Тараса Трясила до народу України, 1630 р.)

Федорович (Трясило) Тарас (роки народження і смерті невідомі) — гетьман запорозьких нереєстрових козаків (1629—1630, 1634), очолював похід на Кримське ханство (1629). Керівник селянсько-козацьким повстанням на Україні проти панування шляхетської Речі Посполитої (1630)


Вихідець із козацької родини з Чигирина (р. н. не від.). Водив козацькі чайки на Крим і Туреччину від 1622 року і в тих походах був прозваний «Трясилом».  У 1625—1629 рр. — полковник корсунський. 1629 року, після загибелі Дорошенка під час штурму Кафи Федорович очолив вихід Запорозького Війська з Криму. У полі за три милі від Перекопа козаки обрали Трясила гетьманом.
У березні 1630 року Федорович став на чолі селянсько-козацького повстання проти Польщі і звернувся з універсалом до населення України:

«До всіх, хто був колись козаком чи хоче ним стати – до Війська прибувати, віру благочестиву від замислів лядських боронити, вольностей козацьких здобувати».

10 тисяч запорожців під командуванням Федоровича вирушили із Січі і оволоділи Черкасами. 4 квітня військо Трясила захопило Корсунь.
У травні повстанці переправилися через Дніпро і вибили польську залогу з Переяслава. Упродовж трьох тижнів дванадцятитисячне польське військо на чолі зі Станіславом Конєцпольським безуспішно штурмувало місто.
У ніч на 20 травня невеликий козацький загін проник до ворожого табору. Штаб Конецпольського охороняла так звана «Золота рота» (назва походить від золотого кола на її прапорі) чисельністю близько 150 знатних шляхтичів, які були повністю знищені. Ці події яскраво відобразив Т. Шевченко:

Мовчать гори, грає море,
Могили сумують,
А над дітьми козацькими
Поляки панують.
Грай же, море, мовчіть, гори,
Гуляй, буйний, полем — 
Плачте, діти козацькії,
Така ваша доля!»

Обізвавсь Тарас Трясило
Віру рятовати,
Обізвався, орел сизий,
Та й дав ляхам знати!
Обізвався пан Трясило:
«А годі журиться!
А ходім лиш, пани-брати,
З поляками биться!»


Вже не три дні, не три ночі
Б’ється пан Трясило.
Од Лимана до Трубайла
Трупом поле крилось.
Ізнемігся козаченько,
Тяжко зажурився,
А поганий Конецпольський
Дуже звеселився.
Зібрав шляхту всю докупи
Та й ну частовати.
Зібрав Тарас козаченьків
Поради прохати.
«Отамани товариші,
Брати мої, діти!
Дайте мені порадоньку,
Що будем робити?
Бенкетують вражі ляхи
Наше безголов’я».
«Нехай собі бенкетують,
Нехай на здоров’я!
Нехай, кляті, бенкетують,
Поки сонце зайде,
А ніч-мати дасть пораду — 
Козак ляха знайде».


Лягло сонце за горою,
Зірки засіяли,
А козаки, як та хмара,
Ляхів обступали.
Як став місяць серед неба,
Ревнула гармата,
Прокинулись ляшки-панки — 
Нікуди втікати!
Прокинулись ляшки-панки
Та й не повставали.
Зійшло сонце — ляшки-панки
Покотом лежали.


Червоною гадюкою
Несе Альта вісті,
Щоб летіли круки з поля
Ляшків-панків їсти.
Налетіли чорні круки
Вельможних будити,
Зібралося козачество
Богу помолитись.
Закрякали чорні круки,
Виймаючи очі.

Заспівали козаченьки
Пісню тії ночі,
Тії ночі кривавої,
Що славою стала
Тарасові, козачеству,
Ляхів що приспала.

29 травня у Переяславі була укладена мирна угода. Враховуючи критичне становище коронного війська, козацька старшина прагнула використати момент для закріплення своїх прав і привілеїв. Крім того, наближення строку закінчення Деулінського перемир'я між Річчю Посполитою і Московською державою не дозволяло коронному гетьману наполягати на виконанні всіх вимог. Ці обставини помітно позначилися на ході й результаті подальших переговорів, які від імені повстанців повів Антон Бут. Згідно із статтями цієї угоди повстанці визнали свою провину, але відмовлялися видати властям Т. Федоровича, залишався в силі Куруківський договір, 300 запорожців, виписаних із реєстру в лютому 1630 р., поновлювалися у правах. Старшим реєстрового війська коронний гетьман призначив Тимоша Орендаренка. Указом короля реєстр збільшився з 6 до 8 тис. козаків. Польський уряд оголосив амністію повстанцям, а козаки зобов’язалися не ходити у морські походи і спалити свої чайки.
Отже, угода відбивала інтереси, насамперед, реєстрового козацтва.
Невдоволений угодою, Трясило, скинений з гетьманування, відійшов з невдоволеними козаками на Запорозьку Січ, де намагався підняти нове повстання, але через суперечності в рядах козацтва справа до повстання не дійшла. У складних політичних обставинах Тарас Федорович не втрачав надії на продовження збройної боротьби. Брав участь у московсько-польській війні 1632—1634 рр., що велася за Чернігово-Сіверську і Смоленську землі. На козацькій раді в Каневі взимку 1634—1635 рр. Трясило закликав до повстання проти шляхетської Польщі; пізніше з частиною козаків пішов за Дон.  Навесні 1636 р., після повернення з Дону, Трясило їздив до Москви з проханням про перехід частини українського козацтва на службу до Московської держави. Проте його пропозицію було відхилено, оскільки московський уряд не бажав загострювати відносини з Річчю Посполитою після невдалої московсько-польської війни 1632—1634 рр. Дальша доля Трясила невідома; за даними козацьких літописів, він «перебував зі славою дев’ять літ і сконав спокійно» у 1639 р. За родинними переказами, нащадками Трясила вважав себе козацько старшинський рід Тарасевичів (XVII — XVIII ст.).

 

Використані джерела:
http://pravyteli.us.org.ua/lib/fedorowicz.html
http://www.radiosvoboda.org/content/article/961877.html
http://www.ukrainians-world.org.ua/peoples/f45f7a0655c195ea/
http://storinka-m.kiev.ua/product.php?p_id=3361

 


Клуб "Спас"




Дані музичні твори розміщені з метою ознайомлення користувачів сайту з воїнською (зокрема козацькою і повстанською) та народною пісенними традиціями. Братство дякує авторам і виконавцям цих та подібних музичних творів за значний внесок у відновлення пісенних традицій.