Військове братство








Наша кнопка:


Наші партнери:



ГО ТУБД "Спас-Україна" не співпрацює, та не має жодного відношення до ВГО "Всеукраїнська федерація "Спас" та її регіональних структур.

Товариство сприяння обороні України у 1941-1945 рр.
 22.6.2013

22 червня 1941 року Країни Осі розпочали військові дії проти Радянського Союзу. До середини серпня 1941 року було захоплено Галичину, Західну Волинь, Буковину, Бессарабію. 19 вересня було взято Київ, у жовтні — Одесу та Харків. До кінця 1941 року майже вся Україна була окупована. Пропонуємо нашим читачам ознайомитись з інформацією про діяльність Товариство сприяння обороні України у 1941-1945 рр.

Роль оборонно-масової роботи в країні та її справжня перевірка можлива, лише в реальних діях, як-то: глобальний військовий конфлікт чи локальна війна, екологічна катастрофа або надзвичайна ситуація.

Україна має історичні приклади дії налагодженої оборонної системи серед населення та військово-патріотичного виховання молоді. На території УРСР з 1927 по 1948 рік цим питанням займалось оборонне товариство, що мало назву ТСОАВІАХІМ України, правонаступником  якого є теперішнє Товариство сприяння обороні України. Проаналізувавши діяльність ТСОАВІАХІМ в 1941-1945 рр. можна зробити висновки про сучасний стан територіальної оборони.

До початку війни ТСОАВІАХІМ України (Товариство сприяння обороні і авіаційно-хімічному будівництву) налічував у своїх лавах 3218 тис. чоловік, які об’єднувались у 70 тис. організацій.

Оборонні значки ТСОАВІАХІМ

Республіканська організація ТСОАВІАХІМ України з перших днів війни з Гітлерівською коаліцією стає одним із основних бойових резервів Збройних Сил держави. Сотні тисяч чоловік, що отримали військову підготовку в оборонному Товаристві, поповнили ряди Червоної Армії та Військово-Морського Флоту. Від 40 до 80% молодого поповнення армії мали оборонні значки. Серед тих, хто, не чекаючи виклику, прийшли до військкоматів, були кулеметники й снайпери, телеграфісти і радисти, мотоциклісти і автоводії. Так, із семи тисяч активістів Харківської обласної організації більше половини в перші ж дні війни пішли на фронт. До лав Червоної Армії, народного ополчення, винищувальних батальйонів та партизанських загонів вступили більше трьох тисяч штатних працівників ТСОАВІАХІМ України. В діючу армію пішов і голова Українського оборонного Товариства С.М. Бушев.

В перший же день війни президія Центральної ради ТСОАВІАХІМ СРСР прийняла рішення «Про найближчі задачі організації ТСОАВІАХІМ у зв'язку з введенням військового стану». Головним завданням Товариства залишилось масове навчання населення військовій справі, адже запасні частини Червоної Армії не в змозі були повністю забезпечити поповнення військ на початковому етапі війни.

Стрілецька підготовка

Працювати довелося в складних умовах, адже велика частина зброї та іншого майна були передані військовим частинам, народному ополченню та іншим формуванням. Тільки в трьох областях (Полтавській, Харківській та Миколаївській) вояки отримали 2072 гвинтівки, 280 кулеметів, 233 тисячі на боїв, 40 автівок тощо. В Полтавській області за три місяці організації ТСОАВІАХІМ України

підготували близько 30 тисяч стрільців, майже 1000 кулеметників, 220 мінометників, 264 автоматника, 1217 саперів-мінерів та багато інших військових фахівців.

Відповідальні завдання виконав ТСОАВІАХІМ України з підготовки авіаторів. З початку війни на базі аероклубів формуються армійські авіаційні підрозділи. А діючі аероклуби спрямовують зусилля на підготовку військових льотчиків. До початку серпня 1941 року аероклуби України навчили та передали органам Наркомату оборони 677 пілотів, продовжували навчання 1233 курсанти. В вересні 321 літак, наземна техніка і весь особовий склад двадцяти аероклубів перебазовано до Чкаловської області (зараз Оренбурзька область, Російської Федерації), де вони продовжили свою роботу. В цілому за роки війни Тсоавіахімом підготовлено 60 тис. льотчиків, парашутистів та авіамеханіків.

Організації Товариства в східних та південних областях України розгорнули роботу з підготовки винищувачів танків. Пройшовши навчання по спеціальний 50-годинній програмі, чоловіки вливались до військових частин та загонів народного ополчення, успішно вели боротьбу з ворожими танками.

В складних умовах початкового періоду війни, важливу роль в підтримці Червоної Армії відіграли добровільні народні формування - винищувальні батальйони та ополчення. ТСОАВІАХІМ України прийняв діяльну участь в їх утворенні та навчанні, багато його підрозділів увійшли до складу таких формувань. Але саме навчання та військовий вишкіл ополченців стали однією з яскравіших сторінок історії ТСОАВІАХІМ. За короткий термін в Україні підготовлені 1660 тисяч бійців винищувальних батальйонів та народного ополчення.

Розвідувально-диверсійна група у засідці

Проте підготовкою резерву для Армії діяльність оборонного Товариства не обмежувалась. Найбільш підготовлені, фізично міцні вихованці ТСОАВІАХІМ створювали групи самозахисту і команди протиповітряної оборони, вели масову роботу по засвоєнню населенням правил протихімічної оборони. ТСОАВІАХІМ України брало активну участь у забезпеченні світломаскування, протипожежної оборони, спорудженні сховищ від авіабомб. Вони заслужили добру славу рятуючи будинки від пожеж та багатьох людей від загибелі під час бомбардувань.

Організації ТСОАВІАХІМ, також ставали ядром партизанських загонів. Одним з перших загонів партизан був сформований та очолений головою районної ради оборонного Товариства С.В. Руднєвим, котрий незабаром виріс в партизанське з'єднання під командуванням С.А.Ковпака. За роки війни оборонним товариством створено 88 партизанських загонів, у яких налічувалось 15 тис. чоловік.

В той же час  в умовах бездержавності без офіцерських шкіл, військових академій але з народною підтримкою формується Українська Повстанська Армія. Створенню організованих, фізично та військово підготовлених бійців з професійною старшиною передувала багаторічна виховна робота з молоддю. Система військового виховання діяла у таких спортивно-гімнастичних товариствах, як: «Сокіл», «Січ», «Луг» та «Пласт», майже вся старшина та вояки УПА були вихованцями цих організацій.

При визволенні України 1942 року, ТСОАВІАХІМ України почало відновлювати роботу в своїх місцевих організаціях. Товариство поставило відповідальне завдання - негайно відновити воєнне навчання населення, підготовку резервів для діючої армії. Одним з першочергових нагальних завдань на завершальному етапі війни стало розмінування визволеної від ворога території.

Розмінування доріг

В 1943-1945 роках на мінах і снарядах в Україні підірвалося 6989 людей, 70% з них склали діти. Вирішити проблему суцільного розмінування державна влада зобов'язала ТСОАВІАХІМ. В стислі терміни були підготовлені тисячі добровольців інструкторів-мінерів, створені сотні районних команд для розмінування. До кінця війни діяло 1360 спеціальних команд, 3826 інструкторів і 41555 саперів За 1944-1945 роки команди ТСОАВІАХІМ України разом з військовими частинами перевірили та очистили від мін та боєзапасів майже 90% території України. Здійснюючи цю важливу роботу  загинуло 264 мінери Товариства.

На початку війни на навчанні в клубах ТСОАВІАХІМ налічувалося понад 40 тисяч службових собак, що застосовувались. з військовою метою, а до кінця війни Радянський Союз вийшов на перше місце у світі за використанням собак у військовій справі.

Гризодубова Валентина Степанівна
Під час війни здійснила більше 200 (в тому числі 132 нічних) бойових вильотів.

Роль оборонного Товариства, як бойового помічника Радянських Збройних Сил та їх кузні резервів особливо яскраво продемонстрували вихованці ТСОАВІАХІМ України на фронтах війни.

Понад 100 вихованців оборонного Товариства України та його штатних працівників удостоєні звання Героя Радянського Союзу.

Іван Кожедуб отримав найвищу державну ознаку тричі. Дванадцять чоловік – двічі, серед них Береговий Г.Т., Глінка Д.Б., Мазуренко А.Ю., Молодчий О.Г., Таран П.А., Недбайло А.К., ІІокришев П.А., Семейко Н.І., Степаненко І.Н., Паршин Г.М., Михалик В.І., Султан Амет-Хан. В цьому списку чимало і відважних жінок пілотів, снайперів та медсестер, зокрема: Надія Попова, Марія Доліна, Валентина Гризодубова, Людмила Павличенко, Ніна Онілова.

 

 

Коментар Братства:

Не дивлячись на розгалужену та потужну систему допризовників та резервістів Червоної армії, Радянська влада, у зв’язку з величезними втратами в перші місяці війни, не в змозі була забезпечити повноцінне формування та організацію підготовки поповнення.

Товариство та його вихованці добровільно йдучи до лав Збройних Сил мали одну, а то і декілька військових спеціальностей, таких, як: кулеметник, снайпер, водій, телеграфіст, радист, пілот. Вони, також мали знання і навички зі стройової, тактичної, санітарної, парашутної, хімічної справи, технічних засобів боротьби, тощо.

Оборонне товариство мало чітку систему навчання, що складалась з окремих програм по кожному напрямку та систему заліків з відзнаками.

Під час військових дій ТСОАВІАХІМ України продовжувало здійснювати роботу з навчання військовим спеціальностям населення, готуючи нові резерви для армії. Товариство, організовуючи оборонно-масову роботу, формувало з населення та своїх членів партизанські та розвідувально-диверсійні загони, групи самозахисту, протиповітряної оборони, команди з розмінування.

Історія завжди є уроком з якого необхідно брати висновки для майбутнього. Військові дії 1941-1945 років показали, що підготовка резерву для збройних сил є невід’ємною частиною комплексу заходів з організації захисту та стримування. Для сучасної України система оборонно-масової роботи серед населення зараз є нагальним питанням і одним з основних шляхів його вирішення є зміцнення Товариства сприяння обороні України.

Відділ загальної інформації

Джерела:

  1. Інформаційний вісник ЦК ТСО України «Вісник ТСО України», № 2 (2) 2011
  2. В труді та боях загартовані (До 80-річчя ОБОРОННОГО ТОВАРИСТВА УКРАЇНИ).:інформаційне видання/ТСО України. – К.: Азимут-Україна, 2006.
  3. Діафільм: В труді та боях загартоване. Історія Оборонного Товариства України (1923-2011 рр.)
  4. Матеріяли наукової конференції Всеукраїнського Братства вояків УПА (ОУН і УПА. Історія, уроки, сучасність). Упорядники О.Дичковський, Г.Дичковська, Л.Наконечний. – Стрий: ТОВ «УВІС», 1993. – 124 С.
  5. http://orenobl.ru/history.php
  6. http://www.info-library.com.ua

Клуб "Спас"




Дані музичні твори розміщені з метою ознайомлення користувачів сайту з воїнською (зокрема козацькою і повстанською) та народною пісенними традиціями. Братство дякує авторам і виконавцям цих та подібних музичних творів за значний внесок у відновлення пісенних традицій.