За останні півроку політична напруга навколо України набрала інтенсивності близької до часів «Помаранчевої революції». Інформаційні диверсії проти України знов перестали бути поодинокими і безсистемними. Перекручування фактів, паплюження та таврування національно-визвольної боротьби українців, національних героїв, символіки; просування ідей про природжену схильність українців до фашизму та терору проти «національних меншин»; створення образу народа-антисеміта, який у прагненні до знищення євреїв дасть фору запеклим нацистам-гітлеристам; формування уяви про Україну, як про расистське пекло, де щодня б’ють та вбивають іноземців за колір шкіри чи національну приналежність… Все це ми мали змогу спостерігати протягом останніх років з боку урядів різних країн, міжнародних організацій, політичних партій та засобів масової інформації. Тепер, коли готується підписання угоди про Асоціацію України з ЄС, псування іміджу нашої держави набрало особливого розмаху.

Влітку ми спостерігали польську тугу через невдалу колонізацію Волині, зі звичними вже звинуваченнями в бік ОУН та УПА, Бандери, Шухевича, Клима Савура та всіх українців – «різників і фашистів», що не захотіли стати етнографічним матеріалом для побудови величної польської нації. Але після футбольного матчу,  що відбувся 6 вересня у Львові, між збірною України та Сан-Марино, тема «українського фашизму» набула нового забарвлення. Виявляється український футбол просякнутий фашизмом, і про це сміливо заявляє спеціальна організація ФАРЄ.

Після скандалу який підняла ФІФА з подачі ФАРЄ та жорстких карних санкцій на адресу збірної України, всі зацікавилися тим, які ж прояви фашизму помітили спостерігачі ФАРЄ у Львові, оскільки офіційних даних до кінця вересня не було опубліковано. Виявляється, в методичних матеріалах ФАРЄ як «символи расистських, екстремістських, неонацистських та інших організацій» в Україні були зазначені: червоно-чорний прапор, портрети Бандери і Шухевича та геральдичний галицький лев, як герб дивізії СС «Галичина». Українське суспільство відреагувало на це критично – до керівництва ФІФА та ФАРЄ були направлені петиції, зреагувала преса, політики та суспільні організації. Тоді ФАРЄ заявило, що причини санкцій не в червоно-чорних прапорах чи портретах Бандери та Шухевича. Причинами були названі: банер дивізії СС «Галичина», банер «Good night left side» (який на думку представників ФАРЄ виражає демонстрацію неонацистами насильства проти «лівих» антифашистів), характерні звуки та мавп’ячі  рухи групи фанатів по відношенню до гравця збірної України бразильського походження, начебто нацистські салюти (на підтвердження ФАРЄ надало відеоролик знятий на портативну камеру з великої відстані, на якому важко щось до пуття зрозуміти) та один фанат у футболці з номером «88» (що означає, знову таки на думку представників ФАРЄ, неонацистський код (!) фрази «Хайль Гітлер»).

На початку жовтня Федерація Футболу України опублікувала буклет про расизм та заборонену символіку , в якому на відміну від брошури ФАРЄ взагалі відсутній розділ української забороненої символіки. Сам по собі буклет є дуже показовим: під заборону попадають руни, числа, але немає жодної згадки про символи комуністичної ідеології, під прапорами якої було знищено значно більше людей ніж під нацистськими. Виникає враження, що ФАРЄ бореться не проти всіх проявів екстремізму, а проти правої ідеології, демонструючи явну політичну ангажованість. Ситуація з банером «Good night left side» (який виражає агресивне неприйняття «лівої» ідеології, а не неонацизм чи расизм) це підтверджує. З’явилася також інформація, що спостерігачі ФАРЄ в Україні – це представники тих самих «антифашистів», «лівих» борців проти українського націоналізму, які не приховують своїх комуністичних поглядів та готовності співпрацювати будь з ким проти українського національного руху.

Ходять чутки, що ФАРЄ під тиском української громадськості все таки переглянуло список заборонених українських символів, і було змушене вилучити звідти червоно-чорний прапор та портрети Бандери і Шухевича. На офіційному сайті ФАРЄ знайти якусь інформацію з цього приводу важко. Проте є повідомлення про жаль, який викликали у керівництва ФАРЄ звинувачення в упередженості їхніх спостерігачів в Україні. В усякому разі санкції щодо української збірної були пом’якшені: матч у Харкові 11 жовтня пройшов не з порожніми трибунами, більш того,  фанатами були розгорнуті червоно-чорні прапори.

Радіо «Свобода» провела власне дослідження щодо діяльності ФАРЄ в Україні, і виявила, що українські громадські організації, які є асоційованими членами ФАРЄ (наприклад, Конгрес національних громад  (Київ) та «Міжнародний фонд охорони здоров’я і навколишнього середовища» (Мукачеве, Закарпаття), нічого не знали ні про моніторинг матчів, ні про рішення ФАРЄ.

«Так, віце-президент Конгресу національних громад Йосип Зісельс з цього приводу сказав Радіо Свобода: «Нас до цього моніторингу не підключали. Ми проводили влітку у Львові акцію «Футбол проти расизму». А до цього моніторингу нас не підключали. Це взагалі дуже дивно виглядає і схоже на провокацію у контексті більш широкого такого процесу для того, щоб намалювати Україну сьогодні як расистську і нацистську країну, хоча це не так…
Йосип Зісельс також сказав Радіо Свобода, що в Конгресі будуть вивчати питання суті діяльності FARE. «Якщо це створено з провокаційною метою, то ми не будемо входити до неї. Є так звана організація «Світ без нацизму» з Москви, і ми всюди протистоїмо цій організації», – зауважив Зісельс.
Дехто з оглядачів в Україні не виключає, що до рішення ФІФА стосовно України причетна Росія, бо, мовляв, 14 вересня «Газпром» підписав з ФІФА спонсорську угоду на мільярди доларів. І угода ця підписувалася у присутності Володимира Путіна президентом ФІФА Йозефом Блаттером та главою «Газпрому» Олексієм Міллером.»

Ситуація з рішенням ФІФА дуже показова. З легкої руки єврочиновників від футболу символи української національно-визвольної боротьби та її герої були оголошені «нацистськими», хоча на міжнародному рівні у післявоєнний період ні ОУН, ні УПА, ні дивізія СС «Галичина» не були визнані злочинними військовими чи політичними формуваннями. Не були також визнані військовими злочинцями ні Бандера, ні Шухевич, ні будь-який інший командир чи боєць УПА.

Боротьбу з рунами і числами взагалі можна розглядати виключно з позиції матеріалізації роману у стилі фентезі про добро і зло, але аж ніяк не з позиції міжнародного права. В її основі спостерігаються  особисті психічні проблеми обмежених носіїв тоталітарної ідеології, готових табуювати та забороняти все, що є для них незрозумілим і не вписується в штучну та надуману модель нової ліберальної концепції європейського культурного середовища. Заборона використання рун є актом сумнівним з огляду на те, що тим самим забороняється використання древньої абетки, з якою пов’язана історія і культура багатьох європейських народів, зокрема й слов’янських. Враховуючи тенденцію, слід чекати заборону на використання національної мови, ознак конфесійної приналежності (що, власне, вже й спостерігається) та багато чого іншого, до чого здоровий розум та глузд і не додумається. Чому б, наприклад, не передбачити заборону вишиванок або писанки, адже українська традиційна символіка, якщо її розглядати з точки зору таких організацій, як  ФАРЄ, містить всі ознаки прояву нацизму: там тобі і червоно-чорного вдосталь, і свастичні символи далеко не рідкість. В такому разі є дивним, чому комуністи України проти підписання угоди про асоціацію з ЄС, в якому вже панують ідеї та методи, що так близькі і зрозумілі їх російським та радянським попередникам.

14 жовтня в Україні відбулися марші, мітинги та інші заходи на честь свята Покрови, Українського козацтва та УПА. В Києві, вперше за часи незалежності, марш без перешкод з боку влади та п’ятої колони пройшов по центральній вулиці столиці – Хрещатику.

Марш зібрав у будній день за приблизними оцінками 20-25 тисяч чоловік з різних областей України. І це були не «фашистські молодчики», як люблять розповідати українофоби, а звичайні громадяни всіх вікових категорій.

Захід пройшов без ексцесів чи порушень законодавства, мирно та урочисто. Але з боку ліберальних ЗМІ – гнітюче мовчання або чергові заяви про маргінальність акції. За «дужками» подій продовжують залишатися нічим не виправдані, крім імперського шовінізму сусідів, звинувачення у нацизмі і екстремізмі всього, що пов’язано з УПА.

Та час невпинно йде і розставляє все по своїх місцях, відтісняючи ворогів української державності на смітник історії. Прийде й час суду над «лівими», та їх злочинами проти цілих народів. Тоді імена українських героїв зазвучать нарешті на повну силу, а червоно-чорний прапор воюючої України майорітиме прадавніми символічними кольорами українців – любові до Землі-Матері та зненависті до ворогів Правди.

Смерть повстанця
Чав’яку-Чорноті присвячується
(скорочено)

Нерівний бій, де два повстанці
Змагались з ордою катів,
Затих , і ліс журливий вранці
Весняне сонечко зустрів
Уже в спокою. Все мовчало.
Шаліли тільки вороги.
Вони повстанців скрізь шукали
Та марно, так і не знайшли.
Одне тільки сонце знайшло їх промінням.
В глибокім яру, як в могилі глухій:
Один з них ранений лежав між камінням,
Сидів біля нього повстанець другий…

…Червоне сонце не зайшло,
Як попрощалися повстанці:
Один в далекеє село
Пішов сповняти просьбу друга,
Останню просьбу у житті.
Другий лишивсь і думи-мрії
Поплили шумно, мов живі
В його уяві…

…За що? За що я помираю?
За що боровся, кров пролив?
Людей, Україну, я знаю!
Я добре знаю, що любив
Їх понад все! О Україно!
Нещасний, рідний Краю мій:
Невже замало ще руїни,
Щоб ти воскрес, щоб став вільний?
Народе мій! Народе рідний!
Коли і ким доля твоя
Була написана насильно,
Щоб ти рабом був все життя?
Коли і ким? Сусіди твої
Її писали вже віки.
І пишуть! Пишуть ще й сьогодні
Своєю дикістю… А ти…
Що робиш ти? Я пам’ятаю,
Разом з тобою пережив…
Усе життя твоє безкрає,
Я бачив все, що ти робив
І що робили із тобою:
Твої недолюдки Брати
Та їх прислужники безликі
Такі твої рідні сини…
Одні і другі… Люди, люди!
На що надієтеся ви?
Чого ждете від лицемірів
Вільних від Правди і Любові?
В ці дні, коли борба згасає,
Що загорілася від вас
І кров’ю нашою залита:
Невже настав смертельний час?..

…Скажіть, коли вже прозрите ви
І зрозумієте життя?
Борба важка. Багато крові.
Багато помилок страшних.
Але їх треба зрозуміти,
Що це не прихоті самих
Борців за волю. Були зради
І провокації катів,
Котрих ні ми, ні ви не знали
І стали жертвами. З тих днів
Наука буде на майбутнє.
Ви зрозумієте і те,
Що й з закордонів, океанів
Ніхто! Ніхто не принесе
Для нас закованих свободи.
Руки братерства не подасть.
І гасло їх: «Вільні народи!»
Така ж брехня, лиш в іншу масть…
Вільні народи! Філантропи!
Де ваша людяність? Любов?
Де були ви і що робили,
Коли лилася наша кров
В боях за волю? Як в неволі,
На ваших люблячих очах
Мільйони з голоду конали
І ще… Аж вимовити жах:
Живих кидали у могили!
А люди… Люди людей їли!
Батьки дітей… І ви дивились?
І не осліпли? Ні! О, ні!
Не можуть всліпнути сліпі
Бездушні ідоли… Напхнуті
Сміттям і золотом окуті
Смердячи гниллю баривки...
Чим ви докажете, що ви
Свободолюбці? Боротьби
Дипломатичною брехнею
Чи допомогою своєю,
Щоби піднятися і впасти.
І цим самим як доказ скласти:
Що ви – не ви. Кати – це другі!
Що ви «спасителі» всіх друзів!
Що ваш найвищій ідеал
Свобода збити капітал,
Хоч би із крові… Не нарікайте!
І марно навіть не чекайте,
Що хтось з поморених людей
Повірить в гасла цих ідей
І ждатиме…
Не ждатимуть! Ударять дзвони!
І ти заморський Вавілоне
Почуєш їх! В твоїй руці
Погасне факел! І на дні
Лице фальшивої свободи
Ти скриєш безвісті… Народи ж
І без свободи для брехні
В братерстві житимуть вільні.
Усі вільні…

…Зморило слабого.
І він зомлів, забув минуле.
В майбутнє дух його летів.
В марінню все те зустрічав він
Чого шукав, чого хотів.
Для чого жив, за що боровся,
До чого рвалася душа,
До волі…
Воля!.. Подивися –
По всій Україні вона.
Як квіти весною
В містах і по селах
Живуть розцвітають
Всі люди веселі.
Нема в Україні
Ні пана, ні ката.
Куди б не пішов ти
Зустрінеш там брата.
Зустрінеш там щастя
На кожному кроці
І горе минуле
Згадати не схочеш…
Іди ж і втішайся,
Впивайся красою.
Це щастя народне
Здобуто тобою!

Серпень 1957 р.
(Бучко Василь Володимирович, повстанець «Безпощадний», с. Залуква, Галицький район. Свої поетичні твори Василь Володимирович люб’язно надав братчикам під час особистої зустрічі у серпні 2013 року)