Нарешті видався час та можливість підвести перші підсумки революційних подій в Україні, хоча ситуація ще далека від остаточного розв’язання. Як ми й зауважували раніше, ці події однозначно увійдуть в історію як національна революція, яку вже ніяк не можна назвати «кольоровою» чи «оксамитовою». Нажаль, ціною стали людські жертви – це ціна яку в свій час заплатили всі колишні країни «соцтабору», що змогли скинути імперсько-комуністичне ярмо і стати на шлях до волі. 22 роки облудних «миру і стабільності» лише відтягнули їх, давши можливість окупантам, зрадникам та криміналітету не лише уникнути відповідальності за злочини, а й привласнити собі багатства України.

Поки що важко говорити про досягнення революції, але одне досягнення є незаперечним і очевидним – революція показала справжню природу всього, до чого торкнулася: українських політиків, міліції, армії, європейських, американських та російських дипломатів, міжнародних інституцій тощо… а головне – Українського Народу! Нажаль, єдиною гарною звісткою є те, що Український Народ виявися значно кращим за політиків та інших «державних людей», але і тут не обійшлося без неприємних фактів, таких як жахлива люмпенізація населення. Фактично, ми зупинилися над прірвою: ще рік-два такої політики і Україна втратила б будь-які шанси на зміни. Але українці зіпсували всі плани агентам впливу. Невідворотність силової боротьби здула всю машкару ліберальних балачок. Якщо у грудні активно велися розмови про недемократичність повалення пам’ятника Леніну, то вчора «леніни» валилися один за одним, і вже нікому не прийшло в голову фарисействувати про неприпустимість радикалізму.

Досвід революції потребуватиме ще серйозного аналізу, і ми його обов’язково опублікуємо, оскільки час вдруге надав нам історичну можливість стати не дистанційними спостерігачами, а безпосередніми учасниками подій та набути непростий але безцінний досвід.

Слава Україні!