|
Минуло вже майже півтора року з моменту як ми - козаки Всеукраїнського Козацького Братства Спас опинилися у вирі війни з Росією (більше відомої офіційно як АТО) в складі 11 Батальйону Територіальної Оборони (11 БТрО, з грудня 2014 – 11 окремий мотопіхотний батальйон).
11 батальйон за 2014-2015 роки пройшов славний бойовий шлях, і хоча через відсутність в його лавах народних депутатів, відомих блогерів чи просто піарників, він не набув широкої популярності, нам є чим пишатися. Адже під час обох кампаній батальйон успішно воював на відтинках фронту, які входили до «найгарячіших».
Під час літньо-осінньої кампанії, яка розпочалася на початку липня в Слов'янську та його околицях, батальйон зайняв передові позиції на південь від Дебальцевого: Фащівка, Городище, Чорнухине, Адріанополь, Уткине, Федорівка, Нікішине – це зона запеклих боїв і передова Дебальцевського плацдарму.
А в зимово-весняну кампанію, батальйон зразу після виконання бойового завдання в районі прикордонного переходу Чонгар відправився в район Донецького аеропорту, де зайняв лінію оборони Водяне – Опитне – «Зеніт» – шахта Бутовка-Донецька.
Були і трагічні сторінки в історії батальйону, такі як загибель першого комбата Олександра Гуменюка та інших воїнів батальйону, в тому числі нашого побратима – козака з Олександрійської сотні Братства Олександра Козенка. Проте ми завжди до кінця виконували свої бойові задачі.
На сьогодні одні з нас вже переведені до оперативного резерву, та ще троє козаків Братства проходять службу в лавах ЗСУ: двоє в 14 окремій механізованій бригаді і один в 8-му окремому полку спеціального призначення. Тож армійське життя Братства продовжується.
Прийшов нарешті час, коли Свято Покрови на державному рівні визнано Днем захисника Вітчизни, тож можемо з усією урочистістю привітати всіх воїнів-оборонців рідного Краю-України, хто не піддався страхові, ворожій пропаганді та тупій обивательській байдужості, а рішучо став до бою – ви, хлопці, справжні нащадки тих українських лицарів, що вшановували Покрову ще як мінімум півтисячоліття тому і до нашого часу. Тож скажемо за нашим стародавнім Звичаєм:
Слава Богу що ми – козаки! І нехай сприяє та оберігає нас Покрова Пресвятої Богородиці Діви, заступниця козацька!
Блокпост сил АТО (№3-А) на околиці Слов´янська, липень 2014 року.
Суворі воєнні будні
Дебальцеве, серпень 2014 року.
Фронтові дороги.
Ранок на взводному опорному пункті.
Пам´ятний знак на околиці Чорнухиного (Луганська обл.)
Оновлений волонтерами УАЗ
Військовий ешелон розвантажується. Знову на Схід!
Лютневий пейзаж на шахті Бутовка-Донецька, 2015 рік
Мисливці за російськими окупантами та їхніми холуями.
Солдат В. Петюх-Нагорний на бойовому чергуванні.
Бабич Олександр Петрович
Військове звання: солдат.
Посада: кулеметник-навідник.
З 06 липня 2014 року брав безпосередню участь в антитерористичній операції.
Виконував бойові завдання на блок-постах та взводних опорних пунктах у Донецькій та Луганській областях: с. Довгеньке – м. Слов’янськ - с. Луганське - с. Чорнухине - н.п. Центральний.
Під час артилерійського обстрілу у вересні 2014 року отримав множинні вогнепальні, осколкові поранення. Лікування проходив у військових госпіталях (Харків, Київ, Ірпінь ).
Демобілізований в червні 2015 року.
Корнієнко Олександр Володимирович
Військове звання: сержант.
Посада: головний сержант роти, заступник командира взводу.
З 06.07.2014 р. по 09.10.2014 р. брав безпосередню участь в антитерористичній операції під час першого бойового походу.
Виконував бойові завдання на блок-постах та взводних опорних пунктах у Донецькій та Луганській областях: селище Довгеньке – м. Слов’янськ (блок-пост “З-А») – м. Дебальцеве – с. Уткіно – с. Федорівка (м. Петрівськ) – с. Нікішине – м. Артемівськ.
З жовтня 2014 р. по січень 2015 р. у зв’язку з ротацією батальйону та отриманими пораненнями (контузія, забій кінцівок) проходив лікування та реабілітацію у ГВКГ Міністерства оборони України.
З січня 2015 р. по лютий 2015 р. у складі 11 ОМПБ виконував бойові завдання на Кримському напрямі.
З 08.02.2015 р. по 18.05.2015 на посаді заступника командира взводу, старшого стрільця, снайпера брав безпосередню участь в антитерористичній операції під час другого бойового походу.
Виконував бойові завдання на ротному опорному пункті 3 МПР «Шахта Бутовка-Донецька».
05.05.2015 р. отримав мінно-вибухову травму (контузія).
13.05.2015 р. одержав сліпе вогнепальне поранення лівої підлопаточної ділянки.
З травня 2015 року проходить курс лікування та реабілітації у зв’язку з отриманими пораненнями.
Наказом командира 72-ї ОМБР № 82-РС від 07.05.2015 р. звільнений у запас та зарахований до складу мобілізаційного резерву команди (в/ч) В2262 (11 ОМПБ).
Відзнаки та нагороди за час проходження військової служби за період 2014-2015 р.р.:
- Грамота «За сумлінне виконання службових обов’язків, зразкову військову дисципліну та високі показники бойової підготовки проявлені під час навчання в 169-му навчальному центрі» за підписом Військового комісару Київського обласного військового комісаріату полковника Є.О. Пошаталова.
- Почесний нагрудний знак начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України «За взірцевість у військовій службі» ІІ-го ступеню. Підстава: наказ начальника Генерального штабу – Головнокомандувача Збройних Сил України генерал-полковника В.М. Муженка від 06.10.2014 р. № 562.
- Медаль «За військову службу Україні» за номером № 1793. Підстава: Указ Президента України П.О. Порошенка від 26.12.2014 р.
- Нагрудний знак «За військову доблесть». Підстава: Наказ Міністра оборони України від 27.05.2015 р. №364.
- Медаль з особливим статусом «За оборону рідної Держави». Підстава: наказ № 6 Голови об’єднання «Союз Волонтерів і учасників АТО» О.М. Сопова від 03.06.2015 р.
- Медаль «За жертовність і любов до України» Української Православної Церкви Київського Патріархату.
Котлін Олександр Михайлович
Військове звання: сержант.
Посада: сержант з матеріального забезпечення роти.
З 06.07.2014 р. по 09.10.2014 р. брав безпосередню участь в антитерористичній операції під час першого бойового походу.
Виконував бойові завдання на блок-постах та взводних опорних пунктах у Донецькій та Луганській областях: селище Довгеньке – м. Слов’янськ (блок-пост “З-А») – м. Дебальцеве – с. Уткіно – с. Федорівка (м. Петрівськ) – с. Нікішине – м. Артемівськ.
З жовтня 2014 р. у зв’язку з отриманою під час оборони с. Нікішине мінно-вибухової травми проходив лікування та реабілітацію у ГВКГ Міністерства оборони України.
Демобілізований в червні 2015 року.
Олешко Олександр Леонідович
Військове звання: лейтенант.
Посада: командир взводу.
З 06.07.2014 р. по 09.10.2014 р. брав безпосередню участь в антитерористичній операції під час першого бойового походу. Виконував бойові завдання у Донецькій та Луганській областях: с. Довгеньке – м. Слов’янськ - с. Луганське - с. Чорнухине - н.п. Центральний - м. Артемівськ. Очолював службу на блокпостах та взводних опорних пунктах. У вересні-листопаді 2014 року виконував обов’язки командира роти.
З грудня 2014 р. по січень 2015 р. у зв’язку з ротацією батальйону та отриманим пораненням (мінно-вибухова травма) проходив лікування та реабілітацію у ГВКГ Міністерства оборони України.
З січня 2015 р. по лютий 2015 р. у складі 11 ОМПБ виконував бойові завдання на Кримському напрямі.
З 08.02.2015 р. по 18.05.2015 брав безпосередню участь в антитерористичній операції під час другого бойового походу.
Виконував бойові завдання на ротному опорному пункті 3 МПР «Шахта Бутовка-Донецька». Неодноразово керував вогнем опорного пункту та організовував оборону на підпорядкованих бойових постах.
Наказом командира 72-ї ОМБР № 82-РС від 07.05.2015 р. звільнений у запас та зарахований до складу мобілізаційного резерву команди (в/ч) В2262 (11 ОМПБ).
За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі нагороджений орденом «За мужність» ІІІ ступеня, №292610, указом Президента №957/2014 від 26 грудня 2014 року.
За наказом № 6 Голови об’єднання «Союз Волонтерів і учасників АТО» О.М. Сопова від 03.06.2015 р. нагороджений медаллю з особливим статусом «За оборону рідної Держави».
| 
