72-га річниця «Вєлікой Побєди» вчергове заставила задуматися над  неоднозначними наслідками цієї події для всього світу. Російсько-радянська міфологія продовжує абсолютизувати «перемогу над  фашизмом», плекаючи одну з основних «скрєп русского міра» - культ Побєди, над розробкою якого серйозно попрацювали кремлівські окультисти-некроманти:  вічний вогонь, вічний полк,  паради з портретами мертвих,  військові поховання  прямо в суспільних місцях…

Для ідеологів «русского міра» це була не просто перемога над гітлерівською Німеччиною, це була перемога над Європою та можливість офіційно ділити світ в Ялті. І звичайно ж «перемога над фашизмом» - це перемога над національно-визвольними рухами поневолених російським імперіалізмом народів. Таким чином і працює ця омита кров’ю мільйонів «скрєпа», викликаючи у росіян та зденаціоналізованих «радянських людей» відчуття величі й зверхності над безсилою Європою та українцями, прибалтами, кримськими татарами, чеченцями і іншими народами, які після «Вєлікой Побєди» за мовчазної згоди світового співтовариства знову опинилися в імперському рабстві.

Світ був наляканий страшною війною, яка забрала десятки мільйонів життів та спричинила страшні руйнування. Але зроблені висновки були явно неадекватними для запобігання ще одній світовій війні, що й призвело до зміцнення людоїдського сталінського режиму та переходу до «холодної війни» і безлічі локальних конфліктів по всьому світу за прямої та опосередкованої участі СРСР.

Німецький нацизм був оголошений абсолютним злом, натомість інше зло – російський комунізм – отримало легітимацію і розширило свою територію та вплив на країни Європи. Наслідки цього компромісу зі злом ми відчуваємо досі в Україні і всьому світі.

Україна

Президент України Петро Порошенко: «Сьогодні у Москві під час акції «Безсмертний полк» пообіцяли нести портрети російських бойовиків, яких послали на Донбас вбивати українців; які з мечем до нас прийшли, а тому від меча і загинули.

Акція «Безсмертний полк» – взірець витонченої політичної спекуляції на почуттях людей. Хотілося б, щоб це почули ті українці, які повірили в щирість її організаторів. Адже в Москві придумали її насправді не для того, щоб вшанувати пам’ять захисників… А для того, щоб російській експансії в сусідні країни допомагали не лише живі.»

Генеральний прокурор Юрій Луценко: «Прокремлівська по суті акція стала можливою через самоусунення патріотичних організацій та партій від святкування НАШОЇ ПЕРЕМОГИ.»

На 26-му році офіційної незалежності та на четвертому році війни з Росією представники держави не спромоглися створити і донести до громадян якусь зрозумілу історичну та ідеологічну концепцію й подальшу стратегію боротьби з кремлівськими маніпуляціями. Як можна було, констатуючи відверто ворожий характер «безсмертного полку», взагалі допускати його проведення в воюючій країні? Відповідь криється у заяві генерального прокурора з міцним комуністичним корінням, для якого відбувалося «святкування НАШОЇ ПЕРЕМОГИ», не кажучи вже про перекладення вини правоохоронних органів на патріотичні організації та партії. Перемоги кого над ким і чого над чим? І де місце сучасній українській державі в цій «перемозі»?

Так, українці внесли свій внесок у боротьбу з німецьким нацизмом, який безумовно був антилюдським явищем, і український народ поніс одні з найбільших втрат у Другій світовій війні. Але що ця «перемога» дала українському народу – інше ярмо не менш антилюдського режиму?

А що робити з такими борцями з фашизмом, як полковник НКВС Борис Стекляр, який боровся ще й з українським національно-визвольним рухом?  Їх давно треба було позбавити всіх ветеранських пільг і пенсій, та судити за злочини проти українського народу, але за логікою Луценка вони теж герої, які наближали «НАШУ ПЕРЕМОГУ».

Всі ці загравання з електоратом, який щиро ненавидить Україну і прагне її знищення, вже призвели до відкритого реваншу антиукраїнських сил. Держава повинна надати їм можливість відмовитися від українського громадянства і покинути назавжди територію України, а замість цього їм надана можливість відкрито плювати на Україну. І все це відбувається в країні, де вже близько двохсот тисяч громадян звикли дивитися на істот з колорадськими стрічками виключно через приціл. Це прямий шлях до конфлікту, який легко може перерости в криваві розправи.

Ми не зможемо перемогти Росію, якщо будемо залишатися в її історичній парадигмі. Святкування 9 травня повинно бути офіційно скасоване і масові заходи повинні бути просто заборонені, як підігрування ворожій пропаганді. Хто хоче вшанувати пам’ять – в індивідуальному порядку, без комуністичних та будь-яких партійних символів. Досить вже робити політику на горі та смертях мільйонів людей.

Європа та США

Одним з негативних наслідків Другої світової війни стало фактичне панування в західному політикумі лівої ідеології. Не було засуджено на міжнародному рівні комуністичну ідеологію, якою послуговувався не один злочинний режим. Натомість, разом з нацизмом були оголошені злом будь-які форми націоналізму, та була розгорнута політика культурного марксизму й глобалізації. Результатом домінування такої політики протягом вже майже півстоліття, стали неочікувані реакції західних суспільств, такі як Brexit, обрання Дональда Трампа та різкий ріст популярності правих партій. Не дивлячись на шалений ґвалт ліваків, звинувачення у нацизмі, фашизмі і расизмі, маси громадян ЄС та США приходять до думки, що політика мультикультуралізму, денаціоналізації, боротьби з традиційними цінностями не призвела ні до чого хорошого. Не справдилися прогнози ліберальних філософів про кінець історії, світ не став кращим та безпечнішим, навпаки військові конфлікти й теракти розростаються, і разом з ними наростає загрозливе передчуття Третьої світової війни.

Нажаль, наші політики як завжди запізнюються з розумінням світових тенденцій. Подобається нам чи ні, але дуже скоро голос правих в Європі стане вагомим, і домовлятися доведеться з ними. І якимось дивним чином вийшло так, що на даний момент і праві і ліві Європи ставляться до України негативно. Ліві вважають нас фашистами, а праві – американськими маріонетками, які підтримують брюсельських бюрократів і несуть небезпеку для «Європи націй». Звичайно, велику роль у такому стані справ грає російська пропаганда і прямий підкуп росіянами багатьох європейських політиків, але не меншу роль грає аморфна позиція української держави, яка досі не змогла донести до громадян ЄС, що наша війна – це боротьба з російським імперіалізмом, що 40-мільйонному українському народу на своїй землі відмовляють у праві на існування. 

Росія, натомість, за допомогою інформаційних маніпуляцій створила собі образ, який є привабливим і для лівих і для правих Європи. Ліві люблять Росію, бо вона є правонаступницею СРСР і продовжує експлуатувати комуністичну естетику. А праві тому, що Росія для них уособлює силу спротиву глобалізації та служить взірцем здорового суспільства заснованого на традиційних цінностях, патріотизмі тощо... І для тих, хто знає реальну ситуацію в Росії, такі переконання європейців виглядають дивними і смішними.

Україна має значно однорідніше, здоровіше і традиційніше суспільство на відміну від росіян. І багато хто з думаючих українців прекрасно розуміє проблеми ЄС, та не хоче добровільно натягувати на себе систему, яка вже показала свою неідеальність та ненадійність. Натомість консервативна «Європа націй», справжня стара Європа, залишається привабливою досі.

Але Україна повинна визначитися, в першу чергу з тим, ким вона сама себе бачить у майбутньому. Ми можемо дійсно стати «щитом Європи», «цивілізацією Фронтира» разом з іншими країнами Балто-Чорноморської дуги, це буде природнім рішенням. Нажаль, сьогоднішня «еліта» не думає на такому рівні, і стосунки з Польщею – пряме тому підтвердження. Правляча партія Польщі експлуатує вульгарний польський шовінізм, проводячи явну антиукраїнську політику: постійні звинувачення українських борців за незалежність, зйомки провокаційних псевдоісторичних фільмів, офіційний демонтаж українських пам’ятників до річниці чергового злочинного наслідку «Вєлікой Побєди» - операції «Вісла»… На щастя, не все польське суспільство хворе на шовінізм – польська інтелігенція на противагу правлячим колам зробила заяву в 70 річницю операції "Вісла", в якій визнала злочин проти українців та виступила проти провокацій, які підривають добрі стосунки між українцями та поляками. Тож давно пора хоча б з поляками почати говорити відверто – ми хочемо бути союзниками і друзями, але лише на рівних правах, а не безправними «хлопами-русинами» в черговій «Ржечі Посполитій од можа до можа». Про імперіалізм та шовінізм давно пора забути і не повертатися до старих помилок. Настала пора згадати слова Тараса Шевченка до поляків:
Подай же руку козакові
І серце чистеє подай!
І знову іменем Христовим
Ми оновим наш тихий рай.

Та чи здатна сьогоднішня «еліта» взагалі думати про такі речі?