До нашої громади надійшов лист від спадщанця Петра Яремчука, написаний у зв'язку з нашим зверненням до всіх звичаєвиків, з приводу оцінки діяльності так званих «дослідників» Спасу.

В зв'язку з активізацією російських ЗМІ та інших антиукраїнських сил з приводу чергової річниці проголошення анафеми гетьману Івану Мазепі, Пропонуємо увазі читачів статтю українського історика Олени Апанович "Велика ідея гетьмана Івана Мазепи".

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" висловює свої співчуття рідним та близьким загиблих на шахті ім.Засядька у м.Донецьк. Нехай подібне не повториться.

Останнім часом діяльність окремих так званих «дослідників» Спасу, що базується на відкритій антиукраїнський основі, набула суспільно-небезпечних форм.

Обравши за мету дискредитацію Спадщини та її носіїв, а фальсифікацію та лукавство за спосіб досягнення своїх цілей, ці самі «дослідники» вдаються до дій, не сумісних з поняттями Українця про честь, національну гордість та мораль.

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" висловює свої співчуття Анатолію Петровичу Бондаренку у зв'язку зі смертю брата Олександра (м.Донецьк).

Пропонуємо вашій увазі статтю спадщанця, носія Звичаю Петра Яремчука, в якій розкривається звичаєвий погляд на суспільний устрій і розвиток.

Останні події в Коцюбієві (місті що стоїть не теренах колишнього Галицько-Волинського князівства і яке сьогодні іменується Одесою) змушують визнати, що «дядьки отєчєства чужого» плідно таки попрацювали на ниві знищення родової пам'яті і пам'ятників. Дивина та й годі! Замість того, щоби шанувати славне своє минуле, берегти родовід і славу свою, не слідувати за облудними міфотворцями, ви неначе ляльки-маріонетки в руках вмілого афериста – співаєте осанну всесвітньовідомій проститутці Софії Августі Фредеріці Ангальт-Цербтст-Дорнбургській ¹ !

Шановні! Схаменіться! 213-ту річниці чого і чию славу ви святкуєте?

9 вересня у Києві на 95-у році життя помер Головний командир УПА (1950-1954 рр) Василь Степанович Кук.

Вічна слава останньому Головнокомандувачу, незламному борцю за волю України.

2 вересня 2007 року в м. Одеса біля обласної державної адміністрації українські патріотичні організації проведуть мітинг протесту проти встановлення пам'ятника Катерині ІІ. Рішення щодо встановлення пам'ятника всупереч українському законодавству, історичній правді, здоровому глузду та волі одеської громади було прийнято головою одеської обласної адміністрації Гурвіцем та депутатами одеської міської ради.

Одним із завдань проведення мітингу є зустріч з В. Ющенком з метою почути думку Президента України щодо антиукраїнських рішень депутатів одеської міської ради на чолі з Едуардом Гурвіцем та наслідків таких рішень для майбутнього України та українців.

Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» приєднується до учасників мітингу протесту та закликає долучитися до відстоювання інтересів українців та українського ладу в Україні, та поставити свій підпис під зверненням до Президента України.

Слава Україні!

Під час останнього відвідування Хортиці було соромно перед гостями з Кубані та Дону: священні землі козацтва перетворені на смітник і будмайданчик одночасно. Козацьке братство бойового Звичаю Спас приєдналося до відкритого листа до Президента України з приводу неправомірних дій керівництва національного заповідника "Хортиця".

Пропонуємо вашій увазі матеріали, що стосуються цього питання

З 28 липня Хортиця вітала побратимів з України, Кубані, Дону, Санкт-Петербургу та Таганрогу. Фортифікаційні споруди першої Січі Байди-Вишневецького, урочище "Ворота в Січ", давньо-слов'янське городище та сколотські кургани зустрічали козаків своєю древньою силою і мудрістю. Відвідування саме в ці дні священих для кожного козака місць вже стало традицією. Дванадцять років тому біля витоків цієї традиції вшанування Хортиці стояв Степовий Батько Анатолій Єрмак. Саме він заснував Запорозьку асоціацію "Захистимо Хортицю", основною метою якої є збереження сакрального острова.
5 серпня 2007 року Анатолію Васильовичу Єрмаку виповнилось би 52 роки. Нажаль 11 лютого 2003 року життя Степового Батька увірвалося. У автокатастрофі неподалік селища Кінські Роздори Пологівського району Запорізької області загинули два брати Єрмаки – Анатолій та Миколай.
Цього року на острові Хортиця, вшановуючи пам ' ять Степового, козаки пригадали його слова:
"...Тільки шанування свого коріння, плекання його для майбутніх поколінь, збереження своєї самобутності і неординарності і піднімає нас в очах світу. Це як і з конкретною людиною: якщо ти особистість, поважаєш сам себе і дорожиш своєю честю - тебе поважають. Зрада - насамперед забуття цього коріння, підміна наших святинь - ковбасою, лімузинами, сумнівними розвагами, які не дають нам нічого доброго, поступливість перед чужинцями своїм материнським...
...З байдужості починається зрада. Тільки вандал може будувати мости через Хортицю, через святиню. І не можна вибачити посягання на наші святині. Хто б це не був - він наш ворог. І з ними розмова коротка. Так як колись сказали завойовнику Дарію: зачепиш коріння - не вийдеш живим. Але натомість бачимо, що перевертні, як у Батька, господарюють і допомагають москалеві з матері полатану сорочку знімати.
Я був одним із командирів спецпідрозділу "Альфа" і розумію всю небезпеку, до якої штовхає наше найвище керівництво. Правду необхідно доводити розумом, а порох повинен бути сухим. Теперішня влада продемонструвала силу на хмільні мізки. І важко сподіватись, що колись вона протверезіє".

	1 серпня козаки відправилися на Дніпропетровщину щоб вшанувати пам'ять останнього характерника, славетного кошового отамана Запорзької Січі Івана Дмитровича Сірка. Біля міста Нікополь є багато місць, пов'язаних з козацькою славою, більшість з них, нажаль, поховані під водами Каховського водосховища. 1 та 2 серпня козаки вшанували пам'ять Івана Сірка, та відвідали місце його старої могили і залишків Запорозької Січі біля села Капулівка.
Братчики біля пам'ятного хреста Запорозькому козацтву
Постріл з гармати на честь отамана Сірка
Братчики біля місця старої могили отамана Сірка та Чортомлицької Запорозької Січі
Братчики на острові Байди

Козацьке братство бойового Звичаю Спас вітає козаків Кубані, які 28 липня, відгукнувшись на заклик братства та Асоціації "Захистимо Хортицю" прибули на Запорожжя.
В свою чергу братчики відвідали 28-29 липня долину Супою та 30 липня також вирушають на Запорожжя. З собою вони повезуть священну землю з Супою на острів Байди та на могилу Івана Сірка.

2 серпня виповнюється 402 роки з дня народження кошового отамана Запорозької Січі Івана Дмитровича Сірка. 30 липня козацькі Звичаєві громади Києва вирушають на Запорожжя. 31 липня козаки розташуються табором на острові Хортиця та вшанують пам'ять про Січ Байди-Вишневецького. З 1 серпня табір буде перенесено до могили Сірка (коло міста Нікополь Дніпропетровської області).
З 2 по 3 серпня відбудуться заходи з відзначення дня народження національного героя, славного лицаря, останнього характерника Івана Сірка.

Приєднуйся!

Публікуємо матеріали, надані нам одеськими козацькими організаціями:

1. Наказ про надання дозволу на переміщення пам'яток місцевого значення у м.Одесі

2. Звернення до міського голови Одеси Гурвіца Е.Й.

3. Звернення Асоціації козацьких товариств "СІЧ" до депутатів Одеської міської Ради

4. Позовна заява до Приморського райсуду м. Одеси

5. Скарга прокурору Одеської області

6. Заява з приводу дій Одеської міської Ради щодо встановлення пам'ятника Катерині II

7. Відповідь історичного факультету одеського університету

8. Звернення до Президента України Ющенка В.А.

Матеріали будуть доповнюватись.

Ми, представники громадських організацій, які керуються у своїй діяльності традиційними для України (Звичаєвими) принципами: Воля! Віра! Україна! заявляємо наступне:

І. Ми занепокоєні перспективою появи на місці фігур матросів, повсталих на броненосці «Князь Потьомкін Таврійський» 1905 року, монументу російській імператриці Катерині II. Міська рада Одеси нещодавно ухвалила злочинне рішення про встановлення пам'ятника Катерині II на місці пам'ятника «потьомкінцям», абсолютна більшість яких була українцями, що повстали проти російського царату. Для чого це зроблено? Надати місту Одеса якомога більше ознак Новоросії, як частини Російської імперії?
Про «заслуги» Катерини II перед українським народом свідчать деякі наступні факти та віхи її діянь, як «благодійниці» Ураїни - це маніфести про іноземну колонізацію України, заборона викладання українською мовою у Києво-Могилянській академії та в усіх школах, русифікація України (Прибалтики, Фінляндії та Смоленщини), скасування українського гетьманства та Гетьманщини-держави, ліквідація козацького устрою на Слобожанщині та козацьких шкіл, придушення антипольського повстання на правобережній Україні під проводом Ґонти і Залізняка («Коліївщина»), заміна українських книжок в церквах на московські, зруйнування Запорозької Січі, виселення українців з України (Чорноморські козаки на Кубань ...) та кримських татар з Криму, спалення книгозбірні Києво-Могилянської академії, знищення решток козацького самоврядування на Лівобережжі, запровадження російської системи управління, закріпачення селян України, придушення повстання в селі Турбаї та інше.
Ми наголошуємо - що право на пам'ятник від народу України Катерина ІІ не заслужила.

II. Ми не згодні з тим, що Одесі 215 років. Чому відлік часу притягнутий за вуха від тієї ж Катерини II? Козаки були знайомі з поселенням Хаджибей давно. Документально відомі їхні походи з 1673 р. Відомо, що козаки заснували велику кількість хуторів та
поселень на території нинішніх Одещини та Придністров'я: Усатово, Слободзєя, Нерубайське, Чубаївка, Крива Балка, Голопузівка, Пересип, ... (більше 40 населенних пунктів).
Що ж штурмували козаки 12.09.1788 року, якщо місто засноване в 1794 р. ? Звідки ж виганяли «Чорноморське козацьке Військо 30.6.1792 р. на острів Фанагорию «со всей землей, лежащей на правой стороне р. Кубани,...»

III. Ми доводимо до людей наступну інформацію: 14 липня виповнилося 215 років з початку вигнання Чорноморських козаків на Кубань. Це свято, чи трагедія для України ?!

IV. Дуб "Чорна Ніч", який був посажений у 1792 р. чорноморцями на знак розставання з козаками, які переселялися на Кубань, знаходиться під загрозою знищення.

V. Ми доводимо, що на просторах колишнього СРСР розв'язана "війна пам'ятників" . Знищується, дискредитується та обливається брудом пам'ять національних героїв України, Білорусі, країн Прибалтики та інших, поневолених колись Російською імперією народів. Натомість цілеспрямовано, з порушенням норм законодавства та людської моралі, відбувається поновлення та встановлення нових пам'яток імперії: Одеса - пам'ятник Катерині ІІ, Миколаїв - пам'ятник Потьомкіну, Білорусь - храм-меморіал Суворова тощо.

VI. Ми доводимо до людей інформацію, що 13 липня виповнилося 298 років з дня відомої в історії Конотопської битви, де російські війська отримали поразку при спробах реалізовувати свою імперську політику в Україні. Україна цей день не відзначила. Натомість наступного року нам готують "свято" Полтавської битви. Чи будемо святкувати перемогу росіян під Полтавою після якої Україна перестала бути?

VIІ. В зв'язку з вищеозначенним набуває реального змісту гасло школи бойового гопака (Україна, Львів): "Рабів до раю не пускають!". Пам'ятаймо це.
Слава Україні!

Ми закликаємо патріотичні сили приєднатися до цього звернення своїми підписами, розміщенням на власних інтернет ресурсах та взяти участь у протестних заходах. Ми закликаємо політичні партії України не бути байдужими до Волі українського народу.

За повідомленнями наших братчиків та побратимів з місцевої одеської організації "Тризуб", у зв'язку з перемогою у суді, козаки розібрали огорожу навколо новозакладеного постаменту та встановили хрест, на знак того, що на тому місці буде збудована церква для всіх конфесій. Хрест був освячений Українською православною церквою Київського патріархату. В акції брало участь близько трьохсот чоловік.
Дякуємо всім, хто брав участь у акції, в тому числі і представникам київських козацьких організацій.

За останніх два роки національний заповідник Хортиця, під "чуткім" керівництвом "сьомосакрального" гендиректора К.Сушка перетворився на суцільний будмайданчик.

Одна за одною з'являються "наіновєйшиє січі" різного роду "синків правільних батьків" - Кокойла, Шавла, Подпоріна і т.д. і т.д і т.д.

Козацьке братство бойового Звичаю Спас, яке 7.03.2007 вступило в Асоціацію "Захистимо Хортицю", рішуче виступає проти незаконних забудов на острові Хортиця - українській національній святині.

26 липня в Одесі о 10.00 біля пам'ятника Дюку почнеться загальна хода козаків та представників національно-патріотичних організацій до Катериненської площі, де відбудеться мітинг.

Пам'ятник Потьомкінцям на місце за рахунок мера і антиукраїнських депутатів міської ради.
Україна - є! Катерині Другій і кріпацтву вдруге не бути.
Вставай Україно! Одеса кличе на поміч.
Одеса 9.00 19.07.2007

Вчора в Одесі на площі Потьомкинців "заслані козачки" з Крима та Придністров'я за підтримки іншої українофобної наволочі і охоронців будівельної кампанії «Мрія», власником якої є депутат Одеської міської Ради Руслан Тарпан, під охороною ОМОНу встановлювали "перший камінь" для пам'ятника Катерині ІІ. Паралельно відбувалася акція протесту проти встановлення пам'ятника. Міліція захищала українофобів від представників козацьких та національно-патріотичних організацій.
Пам'ятнику Катерині ІІ в Одесі не бути! Боротьба продовжується!

30 червня Козацьке братство бойового Звичаю Спас взяло участь у святкуванні 100-річчя головного командира УПА Романа Шухевича.
Пам'ятаймо про наших героїв! Слава Україні!

21 червня 1768 року українські повстанці-гайдамаки під командуванням Максима Залізняка та Івана Гонти штурмом здобули місто Умань. А вже 22 червня повстанцями було проголошено відновлення Гетьманщини, і Максима Залізняка обрано Гетьманом України. Це в той час, коли Україна була розірвана двома завойовниками - Польщею та Росією, а Гетьманщина давно скасована. Коліївщина набрала страшної сили і стала дуже небезпечною для ворогів України. Символізм свячених ножів, боротьба за відновлення звичаєвого ладу ("коли не буде ні панів , ні шляхти, а все населення буде покозаченим...") робить Коліївщину дуже цікавим історичним уроком для сучасних звичаєвих козацьких громад: коли українці стають сильними, наші вороги завжди готові об'єднатися проти нас і діяти найпідлішими методами. У пам'ять про героїв Коліївщини і останнього Гетьмана України Максима Залізняка, публікуємо уривок з книги Петра Мірчука "Коліївщина".

20 червня братчики відвідали місто Одеса, де відбулася зустріч та консультація зі спадщанцем Л.Безклубим. Леонід Петрович передав Братству Мамаєву Родову ікону "Клятий Дух", свячену землею дуба "Чорна Ніч".

	За переказами дуб було посаджено у 1792 р. чорноморськими козаками на знак розставання двох частин козацького війська. Саме в цей час імператриця Катерина ІІ наказала чорноморцям переселитись на Кубань для захисту кавказького кордону імперії. Частина козаків на чолі з отаманом Головатим зголосилась переселитись з рідної землі, однак інші вирішили залишитись в Україні і припинити військову службу.
Дуб "Чорна Ніч"
	Вони переломили свої шаблі, за що були названі "нерубаями" і розселились навколо Хаджибея. Нерубаї заснували села Усатово і Нерубайське, хутори Малий та Середній Фонтан. А посаджений при розставанні дуб назвали "Чорною ніччю" на знак колишньої єдності українського народу для нагадування нащадкам про трагедію розколу. В новітні часи цьому дубові судилося стати символом відродження козацтва на Одещині і виправдати свою функцію носія історичної пам'яті. Братчики вшанували цей визначний дуб та іншу козацьку святиню - cтаровиннепоховання "Чорноморські гробки" (колишнє Перше Християнське кладовище). Обговорили з Леонідом Петровичем і стан справ одеських козаків.
Старовинне козацьке поховання "Чорноморські гробки"

Козацьке братство бойового Звичаю Спас висловлює свою підтримку одеським козакам у їхній боротьбі проти українофобів, які почали останнім часом піднімати в Одесі свої дурні голови.

Вже в добу язичеську на родичів або населення було покладено турботу про охорону місць упокоєння, котрі повинні були лишатися недоторканими, як місце перебування душ померлих. В силу цього люди повсюдну означали могилу так, що вона виокремлювалась від навколишньої поверхні. За звичай місце погребіння виокремлювалось могильним насипом, – «могила» (поруч із ст.-сл. gomila, болгар. могила, польск. mogila, україн. могила, могира, могуча (Міклошич виводить mogyla від корня mog [moga, mosti], із каміння або землі. (Любор Нідерле «Побут і культура давніх слов'ян»).

Люблю весняне свято – дев'яте Травня. Цього дня у ветеранів на грудях сяють ордени та медалі. А самі вони молодіють на кілька років. Завжди з радістю чекаю цього дня, щоб при нагоді послухати цікаві розповіді про ще не записані історії часів Вітчизняної війни.

Докладніше >>>

31 березня представники звичаєвих громад Києва відсвяткували в гідропарку день Теплого Олекси - звичаєве свято присвячене дітям. Для дітей були проведені народні ігри, традиційні хороводи і звичайно ж був накритий святковий стіл.

18 березня на спортивній базі Міжрегіональної Академії управління персоналом відбувся семінар "Боротьба. Техніка і тактика боротьби". Семінар організовано і проведено для тренерсько-інструкторського складу згідно плану навчально-тренувальної роботи Козацького братства бойового Звичаю "Спас".

Семінар вів Павленко Віктор Миколайович (м.Запоріжжя)

10 березня 2007 року відбулося свято одруження козака Київського братства бойового Звичаю Спас Олешка Олександра.

Вітаємо Олександра та Ольгу із започаткуванням нового козацького роду!

День захисника Вітчизни. Звучить променисто! Але звернімо увагу на дату і що саме за нею криється, – і здивуванню не має меж! Чиїх богів, чиїх кумирів на державному рівні ми так вшановуємо?..

Свято не наше. Це факт! Але міф про "нєсокрушимую і лєгєндарную" живе і підживлюється. А що за ним? Сусіду, як кажуть сусідське, нам своє. Спробуємо від'єднати "ковбасу від мух".

21 лютого в світі відзначається Міжнародний день рідної мови, який був проголошений у листопаді 1999 року на генеральній конференції ЮНЕСКО. Пропонуємо Вашій увазі статтю Олександра Черненка, присвячену українській мові.

Докладніше >>>

11 лютого в Києві на Байковому кладовищі Козацьке братство бойового Звичаю "Спас" вшанувало пам'ять Степового Батька Анатолія Васильовича Єрмака.

Докладніше >>>

10 лютого відбулися загальні збори Козацького братства бойового Звичаю "Спас"

29 січня 1918 р. – чому і, головне, – кому нині є пам'ятним той день? Що за ним, трагедія, подвиг?
І перше і друге.

28 січня 2007 р. помер відомий український бард Тризубий Стас (Станіслав Іванович Щербатих). Ще 19 січня на відзначенні 10-ої річниці історичного клубу "Холодний Яр" ми слухали його сатиричні пісні. На пам'ять про Тризубого Стаса пропонуємо вам статтю його друга Олександра Черненка.

Докладніше >>>

14 жовтня на козацьке свято Покрови українська громадськість відзначала День Українського Війська і річницю створення Української Повстанської Армії. Вже не вперше можна було спостерігати активізацію різних антиукраїнських сил. Листівки наступного змісту були розклеєні в центральних районах Києва:

Товаришка Вітренко вчергове продемонструвала приклад відвертої брехні та історичного невігластва. У Бабиному Яру було розстріляно 621-го члена ОУН, серед яких була визначна українська поетеса Олена Теліга. А яке відношення має ОУН чи УПА до Освенцима і Хатині взагалі незрозуміло.

Тож чи не пора вже назвати справжніх фашистів? Пропонуємо Вам матеріали, які висвітлюють їх життя і діяльність.

Сповідь чекіста – історія-зізнання колишнього солдата спецгрупи НКВД, яка під маркою бандерівців у 1944-1945 pp. проводила масові вбивства невинних людей на Тернопільщині.

Школа опричников – книга спогадів колишнього співробітника НКВД Олександра Бражнева, засудженого за «связь с контрреволюционным элементом» , що описує радянську політику терору в Україні 1937—1941 років, масові арешти в Харкові та Києві, звірства на Західній Україні, жорстоке катування невинних людей.

Пройшов рік після подій, які в черговий раз вивели з хиткої рівноваги соціально-економічне становище України. Різке і значне підвищення Росією цін на енергоносії, політичний тиск, антиукраїнська істерія в російських ЗМІ, новорічна телетрансляція перекривання "газового крану" для України... Цього року аналогічна ситуація повторилася у Білорусі. Висновки приходять самі: ніяке плазування перед Росією не допоможе вберегтися від її шаленого економічного і політичного тиску, тільки діючи адекватно можна відстояти свої інтереси. В цей нелегкий для Білорусі час, Козацьке братство бойового Звичаю "Спас" на знак підтримки наших братів білорусів публікує статтю "Білоруська національна ідея"(білоруською мовою). Живе Білорусь! Україна та козаки з вами!

Згідно рішення ухваленого на Колі 1.01.2007р.:
1. Головою Козацького братства бойового Звичаю "Спас" обрано чотника Козацької Варти "Сокіл", братчика Бабича Олександра Петровича.

2. Козацьке братство бойового Звичаю "Спас" припиняє своє членство у ВГО "Всеукраїнська Федерація "Спас".

Козацьке братство бойового Звичаю «СПАС» з радістю вітає спадщанця, носія Звичаю Леоніда Петровича Безклубого з 60-річчям і зичить міцного здоров'я та душевної наснаги.