Хорватські націоналісти з HOS на фоні знищеного сербського танку. Вуковар, 1991 р.

Це повідомлення Дениса Олейникова з соцмережі "Фейсбук" набуло масового поширення через свою актуальність у зв'язку з останніми подіями.

То, что сегодня творит Россия на Донбассе с участием "мирных жителей" - отнюдь не ново. Подобные тактики использовали сербы во время оккупации восточных земель Хорватии - против хорватской армии: и стрельба из-за голов "мирных", и блокирование техники...

Были и более изощренные приемы: например, отделение хорватских солдат или полиции встречала улыбчивая бабушка со словами "сынки, мы же братский народ", усаживала за большой стол, накрытый во дворе, уходила в дом за угощением... И через полминуты по гостям с чердака начинал работать пулемет.

Набирали и инструктировали "мирных жителей" в диверсионных центрах Сербии, после чего перебрасывали через кордон и поселяли в домах, которые оставили хорваты-беженцы. Кстати, "мирными этническими сербами" были, в основном, отставные военные, с той же мотивацией, что и у россиян сейчас - заработать на крови.

От действий так называемых "мирных жителей" хорваты испытывали достаточно ощутимые потери в живой силе и технике (а не только унижение, которое переживают украинцы, когда у наших солдат ОТБИРАЮТ (!!!!!) автоматы и бронетраспортеры).

 

А так поводилися серби з мирним населенням на окупованих територіях

С этим нужно было что-то делать - и решение было принято. Оно было непростое - но, как показало будущее, позволило сберечь тысячи человеческих жизней с обеих сторон.

Когда соединения регулярной армии Республики Хорватия сближались с сербскими солдатами, ополченцами и "мирными" (разделение, как правило, было очень условным - как и ныне на Донбассе), хорваты выстреливали в воздух специальную сигнальную ракету. Которая означала: ровно через 30 секунд после сигнала все люди, находящиеся в зоне боевых действий со стороны противника, считаются ВОЕННЫМИ, 30 секунд было дано случайным прохожим и зевакам для того, чтобы покинуть место столкновения.

Об этом было сообщено через газеты, ТВ и в листовках, которые распространялись в зоне конфликта.

Итог - быстрый и радикальный: буквально после первых двух-трех столкновений количество случайных людей и "зевак за компанию" в районах боевых действий уменьшилось почти до нуля. Точно зная, что через полминуты начнет работать армия безо всяких "няш-мяш", большинство простых людей не хотело испытывать судьбу почем зря.

При этом хорватская армия соблюдала "правила войны" - что и подтвердил Гаагский трибунал по бывшей Югославии, ОПРАВДАВШИЙ легендарного хорватского генерала Анте Готовину. Ведь настоящим мирным жителям всегда предоставлялась возможность уйти невредимыми.

Сегодняшняя "антитеррористическая операция" в исполнении Турчинова, Авакова и Ко - это позор и унижение для страны.

А для того, чтобы победить, хорошо бы поучиться у хорватов - которые выстояли против сильного, хорошо вооруженного, превосходящего по всем параметрам противника, потому что:

а) не боялись принимать жесткие, но верные решения;

б) очень, очень, очень любили свою страну.

Путін з сербськими "Нічними вовками" на футбольному матчі в Белграді. Зліва від Путіна Горан Йованович, шеф байкерів, який будучи учасником сербських парамілітарних формувань втратив ногу у боях за Вуковар у 1991 році.

Коментар Братства:

Україну дуже часто лякають "Югославським сценарієм", проте мало хто замислюється над змістом цього ідеологічного штампу, адже роль "Югославії" зараз грає зовсім не Україна, а Росія. Україна ж нарешті отримала історичний шанс остаточно вирватися з радянської тюрми народів, якою була і Югославія, і отримати реальну незалежність.

Для пересічної особи "Югославський сценарій" - це жорстока громадянська війна з втручанням міжнародних сил, більше про ті події мало що знають. З історією сербсько-хорватського конфлікту можна ознайомитися у нашій статті "Усташі. Хорватія в боротьбі за волю", а зараз ми хотіли б звернути увагу на одну дуже важливу деталь, про яку не люблять казати ті, хто згадує "Югославський сценарій": єдиний вибір, який мали хорвати чи боснійці - жорстока війна до перемоги або втрата проголошеної незалежності та сербська окупація. Росіяни зараз ставлять нас перед таким самим вибором. Не ми почали цю війну, і не нам за неї відповідати.

Любителям "полякати війною" варто також звернути увагу на наслідки "Югославського сценарію": не дивлячись на війну, Хорватія на цей час стала достатньо розвиненою країною, яку ЄС був змушений заманювати в свої ряди і йти на певні політичні поступки. А Україна за 23 роки облудного миру і стабільності була доведена до фактичного банкрутства і поставлена на край прірви. Так, війна має страшні наслідки, але іноді ухилитися від неї неможливо.

Хто повинен боятися "Югославського сценарію", так це Росія, бо на неї в кращому випадку чекає доля Сербії, а в гіршому - про неї можна буде взагалі забути.