Військове братство








Наша кнопка:


Наші партнери:



ГО ТУБД "Спас-Україна" не співпрацює, та не має жодного відношення до ВГО "Всеукраїнська федерація "Спас" та її регіональних структур.

Тарас Бульба-Боровець

Армія без держави
(уривок)

на головну

ПЛЯНОМІРНА РЕОРГАНІЗАЦІЯ СИЛ

Повернувшись з інспекційної подорожі по всій Україні в кінці листопада 1940 року, я відразу приступив до переведення в життя всіх наших реорганізаційних заходів. Передусім, нам треба було скласти зовсім новий плян структури нашої організації. Точно устійнити — в яких областях організація має вести тільки політично-революційну роботу, а в яких — готуватися до воєнної акції на випадок війни. Які завдання входитимуть до компетенції військово-повстанських одиниць, а які до компетенції поліції чи пізніше цивільної адміністрації. Яка їх взаємодія, контроль та керівництво цілости і т.п.

Це була каторжна робота. Мушу тут сказати відкрито, що якраз тоді під совєтською окупацією на початку в штабі я був майже сам. Всі наші молоді кадри були чудові виконавці, але провідного командного та штабового мозку організації нам катастрофічно на місцях бракувало. Колишніх старшин, на яких я розраховував, переходячи кордон, на місці не було. Я домагався підкріплення від Уряду, але перетягти через кордон хоч і „Володавським шляхом" старших людей було майже неможливо. Яких 90 відсотків вишколених зв'язкових не могли пробитися через кордон. Що ж говорити про старших?

З таких причин мені було дуже тяжко впоратися з моїм завданням, особливо у військових справах. Я ж був цивільною особою, хоч і не цілком. Основи військової справи я знав і понад усе любив військову справу.

Я читав багато військової літератури, але цього не вистачало. Де взяти фахове знання майбутнього командира, начальника штабу, інтенданта, зброяра, адміністратора та вишколювача війська. Це широка многостороння ділянка, яку треба було оволодіти.

Від кого і як навчитися бойових операцій і тактики партизанської війни? Треба бути спершу добрим регулярним вояком і щойно тоді проходити додатковий вишкіл на доброго партизана. Від кого всім нам, молодшим романтикам, здобути всі ці скарби воєнного мистецтва?

На щастя, в „культурной странє" Сталіна чого-чого, але фахової літератури не бракує. Не бракує її і з військової ділянки. День і ніч почали ми „гризти граніт воєнної техніки". Ганнібал-Чінгіс-Хан-Суворов-Наполеон-Клявзевіц-Фош ... Клявзевіц доказує, що війна — це продовження політики іншими засобами. Це нам відомо. Фош вчить, як вести регулярну війну. Нам ще далеко до того. На це в нас є генштаб. Як же ж партизани можуть воювати? В блискавичному наступові та в ще блискавічнішому відступові полягає вся суть партизанської війни. Зрештою, сам Суворов також не раз „ретірував".

Візьмемо інших — Хмельницький, Богун, Сірко, Омельянович-Павленко, Тютюнник, Троцький, Котовський, Чапаєв. Хмельницький — так. Це перші піонери партизанської війни. Від них дуже багато можна навчитись. Вони майже ніколи не приймали оборонного бою, а лише самі накидали його ворогові, або зникали. Це — партизанни-клясики. Одначе, між технікою їхньої війни і нашої доби — велика різниця. Методи — ті самі, але техніка дії — цілком інша.

Омельянович-Павленко і Тютюнник. Вони вкрили вічною славою зброю легендарної армії Української Народньої Республіки, але вони переходили від регулярної армії до партизанської. Вони мали кадри і базу. Нам треба робити все навпаки. З іррегулярної повстансько-партизанської армії розвиватися і поступово ставати регулярною армією. Вони розвивалися згори донизу, а нам треба розвиватись знизу догори.

Отже, хто? Троцький, Котовський чи Махно? Невловима бойова техніка отамана Махна та поступовий перехід від партизанки до регулярної державної акції Троцького і Котовського — це чудове сполучення для прикладу кожному, хто хоче добре партизанити, не лише для того, щоб партизанити, а й для того, щоб будувати державу.

Простудіювавши десятки разів об'єктивну оцінку бойової тактики отамана Махна, написану його ворогами, я вирішив прийняти її на майбутнє, як основний закон бойової тактики наших майбутніх повстанських військ. Зводиться вона до одного речення — з-під землі та під землю. Політичне кредо анархіста Махна, очевидно, не могло для нас служити жодним прикладом. Воно відкидалося.

На оперативній тактиці Махна ми почали самі перешколювати свої кадри по всіх районах. З Троцького і Котовського ми взяли собі приклад, як повинна еволюціонувати революційна армія від партизанки до регулярної армії, підпорядкованій певній державній концепції. Різниця була тільки та, що Троцький та Котовський будували комуністичну тюрму народів, а ми маємо будувати свою суверенну національну державу. Вони збудували мостовий причілок світової комуністичної змови на румовищах нашої держави, а ми її мусимо відбудувати на румовищах московсько-комуністичної імперії.

Цілу зиму з 1940 на 1941 рік в нас кипіла праця. Маючи за основу плян с.п. генерала В. Сальського, ми пристосовуємо до наших місцевих умов. Відшукуємо послідовно все нових людей. Формуємо новий керівний апарат нової армії без держави, яка має виконувати зовсім нові завдання свого Уряду в запіллі ворога в модерний час.

НОВІ ЗАСАДИ УПА

Реорганізація УПА вимагала також зовсім нових основних засад для цілого руху. Треба було переробляти всі статути та видати зовсім нові правильники. Ця важлива робота була зроблена своєчасно. Основою всіх цих заходів послужив так званий Закон Українського Партизана. Подаю в цілості його зміст:

ЗАКОН УКРАЇНСЬКОГО ПАРТИЗАНА

   1. Український партизан не є „бандитом", як його називають вороги. Це лицар і чесний вояк, який жертвує своє життя за свій поневолений народ. Наша підземна армія — це єдино-можлива форма збройної боротьби України за свою свободу.

   2. Український партизан не провадить боротьби із-за бажання анархії, або жадоби наживи, а для святих національних ідей та високих політичних цілей.

   3. Український партизан вважає за вершину-вершин своїх політичних цілей свою власну суверенну державу.

   4. Український партизан буде всіма силами та засобами боротися з кожним окупантом України так довго, закіль не виборе своєї абсолютно ні від кого незалежної держави — Самостійної України.

   5. Український партизан не має ні від кого жодної допомоги. Все постачання український партизан поповнює сам — тільки коштом ворога.

   6. Український партизан не має права насильної реквізиції будь-якого майна від цивільного населення без рівновартісної заплати.

   7. Український партизан не знає, що таке страх, зрада таємниці, п'янство, розпуста та всякий інший вчинок, що соромив би його самого, його армію, його рід, його націю та ім'я його Славних Предків-Лицарів.

   8. Український партизан ніде не має права дати ані одного пострілу без наказу командира.

   9. Український партизан — це не примусово-мобілізований, а добровільний вояк України, її кращий син.

  10. Український партизан, як вояк в іррегулярних умовах підлягає на свободі ще більшій абсолютній моральній та фізичній дисципліні, ніж регулярний вояк за мурами казарм.

  11. Український партизан є революціонером, вояком та політичним діячем своєї Батьківщини — в одній особі.

  12. Український партизан ніколи не допустить, щоб в рядах його славної підземної армії поширювалось хоч би й у найменшій мірі погане і несумлінне виконання своїх обов'язків.

  13. Український партизан — це найпочесніше звання в Україні.

  14. Український партизан — це вояк, якого Українська Народня Республіка нагородить найдостойнішими званнями та повністю забезпечить майбутнє його родини, як одного з Перших Героїв України.

На таких основних засадах виховувала УПА новий тип свого партизана. Кожний партизан був зобов'язаний політичним відділом вивчити цей свій закон на пам'ять та всюди діяти лише згідно з пунктами цього закону. За найменші відхилення спочатку застосовувалось тільки моральну кару у формі різних дисциплінарних заходів, а потім доводилось застосовувати і фізичну кару. Правопорядок в лавах УПА утримувався все ж таки, головним чином, моральною дисципліною; фізична дисципліна подекуди була слабою. Це випливало з особливих умов іррегулярного війська — без казарм та арештів, де вояк кожної хвилини може вбити командира та сховатися.

В ділянці нашої бойової оперативної тактики так само введено великі зміни. Досі ми оперували за територіяльним принципом з прив'язанням партизанських з'єднань до певної території. Тепер цей принцип зовсім скасовано. У березні 1942 року наш штаб опрацював нові засади партизанської тактики за приблизно такою схемою:

НОВА ПАРТИЗАНСЬКА ТАКТИКА УПА

   1. До моменту можливости повної контролі будь-якої території, УПА провадить свою збройну боротьбу не великими повстанськими з'єднаннями, а тільки малими невловними партизанськими групами.

   2. Основою основ нашої партизанської тактики є засада — „з-під землі та під землю". Де нема на це змоги — не вести жодних операцій.

   3. Повстансько-партизанське військо повинне діяти всюди, але так, щоб ворог ніколи не мав змоги виявити та несподівано або обложно знищити.

   4. Найменший партизанський відділ не має права розпочинати будь-яку бойову операцію без наказу його вищого командування.

   5. Підставою всякого успіху партизанського війська є його постійна рухливість. Найменший партизанський відділ не має права затримуватися на одному місці довше одного дня.

   6. Абсолютно забороняється командирам партизанських груп допустити хоч би до найменших боїв, накинених нам ворогом. Всі наші бойові операції нав'язуються ворогові з нашої ініціятиви і то тільки тоді та тільки там, де і коли ворог їх найменше сподівається.

   7. Всі бойові операції партизанських груп переводити тільки вночі. Ворог ніколи не має права знати нашої чисельної сили та бачити наше озброєння. Симулювати різну зброю всіма засобами.

   8. Паніка серед ворога — наш стовідсотковий успіх.

   9. Без повної та всесторонньої розвідки про ситуацію ворога — ані кроку вперед.

  10. Без сильної контррозвідки в своєму нутрі — кожну військову одиницю чекає смерть.

Для вишколу кадрів нашої розвідки та контррозвідки була видана спеціяльна інструкція у формі

10 ЗАПОВІДЕЙ УКРАЇНСЬКОГО РОЗВІДУВАЧА І КОНТРРОЗВІДУВАЧА

   1. Пам'ятай, що розвідка та контррозвідка — це основа основ твоєї рідної землі та цілої нації. Кожна наймогутніша армія стоїть не тільки на своїй численності та матеріяльному потенціялі, але й на добрій роботі своєї розвідки та контррозвідки.

   3. Пам'ятай, що розвідувач та контррозвідувач — це найпочесніше звання та найвідповідальніше завдання в армії та державі. Коли тебе призначено бути розвідувачем або контррозвідувачем, то це доказ найбільшого довір'я та пошани твого командування до тебе.

   4. Пам'ятай, що де ти не опинився б — ти є найбільше довіреним сином своєї нації, її армії та держави. Доля всіх твоїх товаришів та цілої нації лежить у твоїх руках. Твоя зрада — їх смерть і загибель цілої нації; твоя вірність — їх перемога і твоє щастя і слава.

   5. Пам'ятай, що ти всюди зданий виключно на свої власні сили. Вирішуй всі справи якнайшвидше, але холоднокровне і з розвагою всіх можливих ситуацій. Від правдивости або неправдивости твого найменшого донесення залежить доля багатьох тисяч твоїх товаришів по зброї та безпека цілої нації. Звітуй не те, що хотів би мати, а тільки те, що бачиш і чуєш.

   6. Пам'ятай, що в твоїй найвідповідальнішій службі Батьківщині ти є маленька частина великої всенаціональної цілости, без якої та цілість не може існувати. Розвідувач і контррозвідувач — це безіменні герої нації. У часі твоєї служби зникає твоя особиста гідність та гордість, бо все підпорядковується та жертвується для добра цілої нації.

   7. Пам'ятай, що ти всюди мусиш все чути та бачити, а від тебе та про твою роботу ніхто і ніде не має права нічого знати. Думай одне, говори друге, а роби третє.

   8. Пам'ятай, що ворог не спить, бо його машина постійно діє проти тебе і твоєї нації. У кожній людині, вбачай ворожого аґента. Викликай у всіх людей довір'я до себе, а сам абсолютно нікому не довіряй. Найгрубша стіна та найгустіший ліс мають вуха. Назовні показуй повне довір'я, а внутрі будь обережним. Найменша твоя необережність може бути причиною великої катастрофи твоєї армії та цілої нації.

   9. Пам'ятай, що ворог ніколи нікого не милує. Всі його обіцянки є тільки на те, щоб через твою зраду ліквідувати цілу твою армію та поневолити націю. У випадку нещастя — май мужність радше знищити ворога або вмерти смертю героя, ніж купувати продовження свого життя ганебною зрадою та кров'ю сотень тисяч своїх рідних братів. Вся сила нації, взятої разом, лежить в силі духа кожної її одиниці, діючої окремо. Національні герої не вмирають, а живуть вічно в пантеоні святих кожної нації.

  10. Пам'ятай, що Батьківщина дбає та вічно буде дбати про тебе і твою родину. Ти не є самітний. За тобою стоїть ціла нація. Захищай всіма силами твою батьківщину, а вона буде захищати тебе цілим її потенціялом. Будь вірним аж до смерти своїм командирам та товаришам. Вони тобі довіряють та кожної хвилини готові жертвувати своє життя. Тільки через глибоку віру кожної одиниці в свій загал та через віру загалу в одиницю — вся нація та її армія, взяті разом, осягнуть повну перемогу.

Програма чисто фахового вишколу по всіх предметах була опрацьована окремо кваліфікованими силами. „Десять заповідей" були тільки ідейно-моральною базою вишколу і служби спеціяльного призначення.

В питанні нашого відношення до ворогів була видана наступна інструкція, якої суворо дотримувалась вся армія:

ЯК ТРАКТУВАТИ ВОРОГІВ

   1. УПА не є громадою засліплених месників, а національною армією України, яку зобов'язують всі закони лицарства. Найменші порушення цих загально-людських законів найсуворіше караються.

   2. Головними нашими ворогами являються не мобілізовані вояки регулярних армій Німеччини та Росії, а нацистська та комуністична партії і їх злочинна служба безпеки та партійні війська НКВД та есесівці.

   3. Взяті в полон вояки регулярних армій мусять бути трактовані по-лицарськи, роззброєні, нагодовані та відпроваджені поза район наших операцій і там звільнені. Натомість, всі полонені ґестапівці та чекісти мусять бути на місці негайно розстріляні, без жодних тортур.

   4. Наша партизансько-повстанська армія не має місця та змоги затримувати полонених ворогів. Жандармерія кожного найменшого партизанського відділу зобов'язана якнайскорше перевести допити полонених, впорядкувати захоплені документи та навести з ними лад, згідно з параграфом третім цієї інструкції.

   5. Всю відповідальність за точне дотримування цієї інструкції несуть начальники жандармерії, що безпосередньо відповідають перед командирами партизанських відділів.

Таким чином, всі нові основні засади та реорганізація армії були закінчені у квітні 1942 р. По лісах далі проходив пляновий вишкіл кадрів. Проведено часткову мобілізацію людей, які були звільнені в листопаді 1941 р. Почалося формування зовсім нових бойових одиниць, що не були більші за нормальну військову сотню. Для них призначено терен рейдуючої діяльности та об'єкти, проти яких вони мають діяти в засягу операцій першої фази, тобто проти цивільної адміністрації Коха.

 

Джерело:

http://zustrich.quebec-ukraine.com/lib/bulba/bulba_190loi.htm#a1902


Клуб "Спас"



Дані музичні твори розміщені з метою ознайомлення користувачів сайту з воїнською (зокрема козацькою і повстанською) та народною пісенними традиціями. Братство дякує авторам і виконавцям цих та подібних музичних творів за значний внесок у відновлення пісенних традицій.