тел.:+38(093)511-86-92; e-mail:club@spas.net.ua

З 2000 року 21 лютого, за ініціативою ЮНЕСКО, світ відзначає День рідної мови.

Українська мова, за дослідженнями учених минулого століття Е. Классена, А. Черткова, М. Красуського та інших, одна з найбільш давніх індоєвропейських мов. Зокрема Е. Классен вважає, що українці мали мову та писемність уже за 2000 років до н.е.

Мова існує не лише задля обміну інформацією, вона несе в собі свідомість народу, досвід та історію предків, їх світогляд, сформований тисячоліттями.

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Любов’ю Іванівною Мацько, дійсним членом Академії педагогічних наук України, доктором філологічних наук, професором, завідувачем кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, про важливість української мови.

У зв'язку з відкриттям весняно-осіннього циклу, в підрозділах розпочато черговий етап підготовки за напрямами навчальної програми.

Адміністрація Центрального клубу прикладної підготовки "Спас" нагадує особам, які попередньо зверталися з питання зарахування до навчальних груп, про проведення організаційних зборів по групах. З усіх питань стосовно зборів звертатись до командирів підрозділів.

Заняття за напрямом "Стрілецька підготовка" в підрозділі "Удай" (Київська сотня)

Представники рівненської сотні Козацького братства бойового Звичаю Спас "Сокіл" біля пам’ятника Климу Савуру у Рівному.

12 лютого виповнюється 67 років з дня загибелі члена Проводу ОУН, організатора і першого командира Української Повстанської Армії, командира УПА-Північ, полковника УПА Клячківського Дмитра, більше відомого під псевдонімом Клим Савур.

Пам'ятаємо й шануємо Героя України.

Коли тобі кажуть – це філософ, запитай – по якій статті він сидів.
Коли кажуть – це поет, запитай – де він воював!
ЦИТАТНИК ЕКЗИСТАНТА

Анатолій Лупиніс (з брошури Української Національної Асамблеї (УНА-УНСО) 2011р.)

5 лютого 2000 року помер Анатолій Лупиніс –революціонер, бунтар, поет; людина, що відсиділа 23 роки свого життя у в’язницях за українську ідею. Анатолій Лупиніс брав активну участь у створенні таких організацій, як «Зелений світ», «Меморіал», «Народний рух», незалежних профспілок, «Українське Православ’я», «Спілка офіцерів України» та інших.

Пропонуємо увазі читачів статтю Олеся Вахнія «Замість вінка на могилу героя», присвячену Анатолію Лупиносу.

Хрест на могилі Героїв Крут

Бій під Крутами — це символ свободи, героїзму та відданості національній ідеї. Символ потужний та переконливий, бо його змістом є дія та кров, пролита за рідний край і за любов до волі, що важать набагато більше формальних положень IV Універсалу про незалежність, виголошених 22 січня 1918 року, напередодні.

На жаль, ось уже протягом століття, з року в рік повторюється міфологізована, межуюча з неправдою історія про 300 неозброєних і невишколених студентів, що полягли на станції Крути в жорстокому бою з більшовиками. Це відбувається, незважаючи на фактично встановлену правду про Крути, особами, які мали пряме відношення до цієї справи: комендантом крутянського фронту сотником Аверкієм Гончаренком, комендантом колишнього Студентського Куреня полк. Спиридоном Довгалем, проф. Борисом Мартосом — міністром УНР.

Військова операція під Крутами була вдалою, наскільки це було можливо, враховуючи кількісне співвідношення українських сил з ворожими, озброєння та матеріальне забезпечення. Українські війська затримали просування ворога в напрямку Києва на добу, і завдавши йому серйозних втрат, відступили в напрямку Броварів та приєдналися згодом до розгрому більшовицького повстання на заводі «Арсенал».

Сам сотник Гончаренко дає таку оцінку воякам Юнацького куреня: “Вони прекрасно тримались у критичних хвилинах під час боїв, охороняючи доступи до Бахмача, а вже в бою під Крутами – це був шедевр витривалості. Навіть трагічний відворот з-під Крут відбувся так тихо і спокійно, що можна було тільки подивляти дисципліну цих молодих і надійних юнаків.”

На жаль, дуже мало уваги історики приділили такій особистості, як сотник армії УНР Аверкій Гончаренко, який був одним з керівників крутянської операції. Гончаренко, одним з перших українських старшин армії УНР зголосився добровольцем вступити до Української дивізії «Галичина». Як і інші старшини УНР, маючи досвід визвольної боротьби часів Першої світової війни, він вірив, що тільки дисциплінована, добре озброєна і вишколена армія може бути запорукою здобуття незалежності України.

Пропонуємо увазі читачів статтю про життєвий шлях сотника Гончаренка.

Чорноморські пластуни

Сьогодні виповнилося чотири роки з дня смерті Леоніда Петровича Безклубого. У пам’ять про Батька Безклубого та всіх козаків-пластунів, що відійшли у вічність, публікуємо главу «Чорноморські пластуни» з книги кубанського історика Федора Щербини «Історія Кубанського козацького війська».