А у неділю вранці-рано вдарили гармати – То Зелений Україну почав визволяти. Ой гримнуло у Трипіллі – в Каневі лунає; Отаману Зеленому й Дніпро помагає. Пливуть Дніпром комуністи – і спілі, й неспілі... Не хоче їх риба їсти, бо осточортіли... Вимітає, вичищає, гей! Визволя Вкраїну, гей! Його слава, поки й віку, не вмре, не загине. Та гей! Гей! Слова народні (записані Борисом Антоненком-Давидовичем на Київщині, доопрацьовані Віктором Лісоволом)

Данило Терпило (28 грудня (16 грудня за с.с.) 1886 с. Трипілля — кін. листопада 1919, с. Стрітівка) — повстанський отаман, відомий під іменем Зелений.

28 грудня 2009 року відбувся черговий семінар з практичної стрільби, організований Вартою "Сокіл" та Клубом військово-прикладних систем бою. На семінарі були розглянуті теми: "Вогневий бій на коротких дистанціях" та "Ухід з лінії вогню і підготовка до стрільби".

На численні прохання читачів повторно публікуємо фото Івана Кузьмича Неумоєва під час демонстрації ним підмосковного бойового комплексу з сокирою.

3 липня 2008 року на нашому сайті була опублікована новина про проведений братством спас-семінар в Подмосков'ї. Не дивлячись на явно жартівливий характер новини і фотографій до неї, знайшлися люди, які повірили в реальність цього "семінару".

Вимушені розчарувати любителів спас-семінарів в Подмосков'ї, людей з відсутнім почуттям гумору та тих, хто "на бронепоїзді": всі діючі особи та події "семінару" вигадані, можливі співпадіння є випадковими. Під час зйомок "семінару" жоден житель Подмосков'я не постраждав.

Кожен вірить в те, у що хоче повірити, але хай не забуває, що козаки люблять пожартувати.

«Коли міняється тільки фасад, тільки вивіска, і починають оперувати такими поняттями, як незалежність, державність, символіка, а нічого по суті не міняється — ні економічні, ні політичні реформи не проводяться, то можна було передбачати, до чого це приведе Україну... Ми зробили велику помилку, коли не взяли владу після проголошення незалежності. Якби тоді обирали парламент, нас була б більшість, був би нормальний уряд. Якби я не бачив, як живуть сьогодні Польща, Чехія, Естонія, яка теж була союзною республікою, то я б, може, трохи сумнівався». В’ячеслав Чорновіл

В'ячеслав Максимович Чорновіл (нар. 24.12.1937 (за документами - 1 січня 1938), с. Єрки Звенигородського р-ну Черкаської обл. - 25.03.1999, м. Київ) - публіцист і журналіст, відомий український політик, державний діяч, гетьман українського козацтва.

В день козацького Нового року закінчуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вітає всі звичаєві громади з козацьким Новим Роком!

Бажаємо висвяченим у цей день козакам клятості у Звичаю, а новообраній старшині мудрості у справах.

"Уже тепер питання міграції – це, без сумніву, питання виживання українців, як нації. За роки Незалежності за кордон у пошуках найнеобхідніших засобів для виживання виїхали близько 7 мільйонів працездатних українців. На їхнє місце вже в'їхали щонайменше 6,8 мільйонів чужинців (за даними звіту генерального секретаря ООН 2007 року). За даними Світового банку Україна посідає четверте місце в світі за кількістю прийнятих мігрантів! На наших очах чиниться докорінна зміна етнічної структури населення держави. Це діється на тлі важкої демографічної кризи – мінус 6 мільйонів населення за неповні два десятиліття! Як це ще можна назвати, як не планомірним витісненням корінного народу зі своєї рідної землі" - про це 16 грудня 2009 року заявив кандидат на пост Президента України, лідер Всеукраїнського об'єднання "Свобода" Олег Тягнибок під час зустрічі з мешканцями Сумщини.

Ой у лузі, лузі-і-і Червона калина, Клен зелений, кучерявий – Теж його родина. Клен зелений, кучерявий, В бій ідуть старики. З неба на нас поглядають, Як живуть козаки? Вибач нам, скромний Титане, -- Не зуміли тебе вберегти. Пам`ять, повір, не зав`яне І зорю твою зможе знайти! Володимир Мангов

12 грудня 1928 року у с. Знаменське Донецької області народився Леонід Федорович Биков - видатний український режисер і актор, а також, про що мало кому відомо, перший Степовий Батько українського козацтва за часів московсько-більшовицької окупації (т.зв. УРСР).Саме завдяки таким людям, як Леонід Биков і його друг Іван Миколайчук, козацька ідея продовжувала жити в ті нелегкі для українців часи.

Акції протесту проти свавілля антиукраїнської міської влади в Харкові продовжуються.

Сподівання українців справдилися: українські громадські організації Харкова подолали протиріччя і виступили разом заради захисту культурологічного товариства “Спадщина”.

1 грудня 1991 року народ України вільним волевиявленням підтвердив Акт проголошення Незалежності України.

Результати референдуму були більше ніж переконливими - 90,3% громадян Української РСР проголосували "за" Акт проголошення незалежності. Голос нашого народу почув і визнав весь світ. На геополітичній карті світу знову постала, сповнена рішучості самостійно творити власне життя, суверенна держава - Україна. Остаточний розпад радянської імперії став доконаним фактом.

Сьогодні Україна відзначала День пам'яті жертв голодоморів. За цей рік відбулася низка подій, які вказують на те, що "крига" в цьому питанні нарешті "скресла". В Києві були демонтовані пам'ятники Чубарю і Петровському - організаторам Голодомору

1932-33 років, продовжується дослідження теми голодоморів і головне, нарешті СБУ заговорила про відкриття справи проти організаторів Голодомору.

На фоні цього гротескно виглядає вчорашнє відкриття відремонтованого пам'ятника російському терористу Ульянову-Бланку, який під час голоду у 1921 році закликав грабувати церкви, користуючись вдалим моментом.
Політична шизофренія триває. Але повернімося до справи проти організаторів Голодомору. Пропонуємо нашим читачам статтю "Голодомор 1932-1933 років в Україні: правова оцінка", розміщену на сайті СБУ.

«До всіх, хто був колись козаком чи хоче ним стати – до Війська прибувати, віру благочестиву від замислів лядських боронити, вольностей козацьких здобувати». (З універсала Тараса Трясила до народу України, 1630 р.)

Федорович (Трясило) Тарас (роки народження і смерті невідомі) — гетьман запорозьких нереєстрових козаків (1629—1630, 1634), очолював похід на Кримське ханство (1629). Керівник селянсько-козацьким повстанням на Україні проти панування шляхетської Речі Посполитої (1630)

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" та Клуб військово-прикладних систем бою щиро вітає народжених у листопаді козаків Олешка Олександра і Бабича Олександра! Зичимо козацького міцного здоров'я, творчої наснаги і успіхів у всіх починаннях!

А також козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вітає братчика Чумака Максима з новосіллям, бажає сімейного щастя та затишку у новій оселі!

У зв’язку з прийнятими рішеннями щодо змін в організації діяльності, розвитку та управління, Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» вітає:

Єрмака Віталія Анатолійовича, висвяченого 18 липня 2007 року у Супойській долині, з обранням отаманом братства.

Єремчука Петра Анатолійовича, висвяченого 22 грудня 1991 року на Святій могилі станиці Усатове, зі вступом до лав братчиків.

Не за нас стало, не за нас і перестане!
Будьмо, козаки!

«Народ Руський, бувши в поєднанні спершу з Князівством Литовським, а згодом — і з Королівством Польським, не був ніколи од них завойований і їм раболіпний, але, яко союзний і єдиноплемінний, од єдиного кореня Слов'янського, альбо Сарматського, виниклий, по добрій волі з'єднався на однакових і рівних з ними правах та привілеях, договорами й пактами урочисто затверджених…» Северин Наливайко, лист до Короля Жигимунта Третього , 1596 р.(«Історія Русів» ч.2.).

Северин Наливайко – козацький отаман, гетьман України (обраний в Чигирині в 1596 році), керівник великого селянсько-козацького повстання(1594-1596рр.) проти польських і українських магнатів і шляхти.

Ім'я Наливайка стало символом мужності й сміливості. За життя він мав широку підтримку серед населення, а після смерті став одним з улюблених народних героїв.

Громадські організації Харкова розпочали безстрокові акції протесту проти свавілля міського голови Михайло Добкіна. Перший протестний пікет було організовано 16 листопада біля приміщення Харківського обласного господарчого суду, де нині триває судовий процес у справі незаконного виселення міськвиконкомом Харківського міського товариства "Спадщина" із орендованих нею приміщень. Серед кількох десятків пікетувальників – представники дієвих громадських організацій міста – Спілки Української Молоді, Фонду ім. Гната Хоткевича, Молодіжного націоналістичного конгресу, Українського Козацтва, Організації українських націоналістів, об'єднання "Українська родина" тощо. Пікетувальники тримали гасла українською і англійською мовами (очевидно, для більшої акцентуації): "Ні корупції та рейдерству!", "Ні дискримінації українських організацій!", "Ні злочинному перерозподілу комунального майна!", "Ні фальсифікації документів!", "Ні антиукраїнській кампанії!"

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" та Клуб військово-прикладних систем бою щиро вітають братчика, козака Олександра Олешка та його дружину Ольгу із новосіллям!

Зичимо великого родинного щастя та всіляких гараздів!

8 листопада 2009 року виповнюється 121 рік із дня народження Нестора Івановича Махна.

Проклинайте меня, проклинайте

Проклинайте меня, проклинайте,
Если я вам хоть слово солгал,
Вспоминайте меня, вспоминайте,
Я за правду, за вас воевал.

За тебя, угнетенное братство,
За обманутый властью народ.
Ненавидел я чванство и барство,
Был со мной за одно пулемет.

И тачанка, летящая пулей,
Сабли блеск ошалелый подвысь.
Почему ж от меня отвернулись
Вы, кому я отдал свою жизнь?

В моей песни ни слова упрека,
Я не смею народ упрекать.
Отчего же мне так одиноко,
Не могу рассказать и понять.

Вы простите меня, кто в атаку
Шел со мною и пулей сражен,
Мне б о вас полагалось заплакать,
Но я вижу глаза ваших жен.

Вот они вас отвоют, отплачут
И лампады не станут гасить...
Ну, а батько не может иначе,
Он умеет не плакать, а мстить.

Вспоминайте меня, вспоминайте,

Я за правду, за вас воевал...

Нестор Махно 1921г.

Нестор Іванович Махно у розділі "Видатні постаті України"

Наближається п'ята річниця Помаранчевої революції. Її, як то кажуть, причини, а особливо наслідки - це яскраве підтвердження загальновідомої притчі про український менталітет: за короткий час її (революцію) звеличили, обплювали, створили «літопис подій», забули і скинули на неї всі проблеми, що пов'язані з недолугістю української політичної еліти. І все. Наче нічого не було і вже не буде...

Нас в різний спосіб доволі часто питають, хто ми є, які сповідаємо принципи, яких правил дотримуємося, що визнаємо і що не визнаємо, як відносимося до тих чи інших речей та явищ, яка історія нашої появи, чому ми саме «братство» і в чому наша відмінність від інших. Комусь ми давали пряму відповідь, комусь радили уважніше дивитися наш сайт, з кимось влаштовували зустрічі «тет-а-тет», а на деякі питання, в силу різних обставин, і зовсім не відповідали. Оскільки з тих всіх питань можна виділити стандартні, такі, що так чи інакше повторюються, нами було вирішено у достатньо вільному вигляді, з використанням різноманітного матеріалу, оприлюднити власну точку зору на більшість з них. З часом ми будемо доповнювати сказане нижче новими думками, оскільки одразу і про все сказати просто неможливо.

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Оргкомітет Першого об'єднавчого З'їзду російської радикальної опозиції провів першу акцію, що продемонструвала деякі напрямки майбутньої боротьби. У Севастополі були поширені листівки зі зверненням до особового складу Чорноморського флоту, матросів і офіцерів ЧФ, що роз'яснюють антиросійську політику Кремля. Планована Путіним агресія проти України загрожує не тільки українській незалежності, але суперечить корінним інтересам російського народу.

Сьогодні антиукраїнські інтриги Кремля викриваються самими росіянами та з погляду інтересів російського народу. Саме тому даний пропагандистський удар викликав гостру реакцію Кремля та сервільних йому ЗМІ. Поширення даної листівки знайшло висвітлення у таких відвідуваних ресурсах, як «Ньюсленд» (http://newsland.ru/News/Detail/id/412964/cat/42/),численні публікації в розкручених «живих журналах» та інших інтернет-порталах.

На нашу електронну адресу надійшов лист від Козацького комітету "Порядку та Захисту" з проханням за можливістю розповсюдити розроблений ними народний Козацький Універсал.
З метою висвітлення процесів, що відбуваються в сучасному українському козацтві, вважаємо за потрібне опублікувати цей документ.

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Народний Закон повертається. Це факт.
За козацькими переказами, остання народна Держава українців - Скупа (союз на Слові) припинила своє існування у ІVст. н. е. Причин того було декілька і не про них зараз мова. Втрату міцності союзу родів одразу відчули сусіди. Ще у ІІІ сторіччі з басейну річок Одри та Вісли на землі роксів припхалися готи - германське плем'я. За готами були гуни. На зміну гунам прийшли болгари, потім авари. Деякий час беріг старий устрій Антський союз, та все ж маховик ліквідації Ладу, запущений місцевими царьками боротьбою за необмежену владу, спрацював без відхилень - державну владу, як то було в історії багатьох інших народів, захопили чужинці-варяги. За порівняно, короткий час, Силу Правди було замінено на правду Сили, культ Предків на культ Ісуса Христа. Того справедливого рівня податку в 1/7, який існував за часів Скупи, українці вже ніколи не бачили, а звичка топтатися по нашій землі, як у себе вдома, стала для наших сусідів «доброю традицією», з якою, без нашої допомоги, вони навряд чи добровільно розстануться.

Тим не менш, повернення своєї Правди неминуче. Українство за довгі часи свого існування випрацювало ті механізми самоорганізації та самозбереження, які діють незалежно від волі і бажань окремих осіб та їхнього розуміння ситуації щодо того, працює Українська Ідея чи ні. Своєрідна внутрішня ієрархія братства, власна система судочинства та соціального захисту, професійна школа, фізичний вишкіл та особливі методи підготовки і бою, сакральна зброя, ритуал, таємна мова, баняк, рада-сходка - все це неповні ознаки явищ, породжених українським досвідом життя, незалежно від того, а чи є це родове пластунство, чи то є цехове кобзарство. Бо Звичай один, він і є народний Закон.

Пропонуємо вашій увазі статтю Костя Черемського "Бойове мистецтво українських незрячих співців"

2 вересня громадська організація «Форум українців Чеської Республіки» провела в інтернет-ефірі прес-конференцію за результатами дослідження "Люстрація або Україна під владою КГБ".

Можна критикувати методологію дослідження та точність результатів, але дивлячись на результати голосування народних депутатів України за постанову "Про відзначення 90-річчястворення комсомолу України", важко не погодитися з висновком авторів дослідження:

26-30 серпня Клубом військово-прикладних систем бою було проведено плановий підсумковий табір з виконанням комплексу тестових завдань за темами:

• вправи військово-прикладного комплексу
• засоби ближнього бою
• тактика малих груп, управління вогнем
• маскування
• курс первинної медико-санітарної допомоги, ПХО (первинна хірургічна обробка рани)

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вітає тренерів-викладачів Корнієнка О.В., Бабича О.П. та Олешка О.Л. з успішним складанням тестів.

Для людей, не позбавлених здорового глузду, той розгардіяш, який виник в Україні під сучасну пору, не є чимось неочікуваним або нелогічним.

Чергове, старанно увібране в помаранчеві шати випускання пару (помилково наречене чомусь революцією), дійшло до свого логічного й закономірного кінця. Дійство, очолюване «фальшивими пророками» й «сліпими поводирями, від самих початків було приреченим.

Сподіваюся паралелі нинішнього дня й нещодавнього минулого будуть доречними. Понад 350 років Україна була окупованою Московщиною. Довгий час окупація виправдовувалася «єднанням православних», згодом «спільним корінням» й «пролетарським єднанням». Але мета окупації залишалася незмінною: асиміляція, привласнення інтелектуальних здобутків, природних покладів та родючих чорноземів. Виникнення «п'ятої колони» (кількамільйонної суміші етнічних чужинців та позбавлених почуття обов'язку супроти Творця й Батьківщини автохтонів), фізичний терор стосовно небайдужих і незгідних, нав'язування непритаманних форм світосприйняття не змогли зупинити прагнення українців самостійно облаштовувати власне життя. Логіка підказує: проголошувати незалежність й очолювати державотворчі процеси мусять нові люди. Природно, що вони мусять бути етнічними українцями («в своїй хаті своя правда, і сила, і воля») й незаплямованими співпрацею з окупаційним та постокупаційним режимом. Так вчинили балтійські народи, і ми є свідками позитивних змін гідного прогресу.

18 років тому було проголошено незалежність України від залишків Радянського Союзу. Україна першою проголосила незалежність після поразки ГКЧПістського путчу і розпад імперії став очевидним для всіх.

Нажаль, ні ГКЧПісти, ні їхні тогочасні симпатики (лідер ЛДПСС Жириновський В.В., голова Верховної Ради Білорусії Н. Дементей, 1-й секретар ЦК Компартії України С. І. Гуренко - Народний депутат вже незалежної України 1, 3 та 4-го скликань від КПУ) так і не були засуджені та покарані. Тож не дивно, що їхня справа жива до сих пір. Але справедливість рано чи пізно буде відновлена.

21 серпня прес-служба ВАТ "Славутич", Carlsberg Group, надіслала на адресу сайту "Майдан" листа з вимогами прибрати з сайту заяви з приводу висловлювань п.Чернишова та погрозами звернення до суду та правоохоронних органів.

З усіх можливих варіантів реагування на події піарники ВАТ "Славутич" обрали найгірший, вдаючись до залякування, погроз та ультиматумів, і демонструючи при цьому свою кричущу непрофесійність. Не кажучи вже про те, що текст містить безліч граматичних та орфографічних помилок, його суть показує повну безграмотність авторів, які посилаються на Закон України «Про захист від недобросовісної конкуренції», не розуміючи, що ні сайт "Майдан", ні Спудейське братство, ні Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" не є не тільки їхніми конкурентами, але й взагалі суб'єктами підприємницької діяльності.

Окремим питанням є начебто наявність у зверненні Спудейського братства і Козацького братства бойового Звичаю Спас "Сокіл" прямих погроз по відношенню до представництва компанії "Carlsberg Group" в Україні та її чільного керівництва. Буде цікаво дізнатися в чому саме полягають ці погрози: у вимозі спростувати антиукраїнську позицію директора компанії чи у вимозі звільнити людину, яка дозволяє собі принижувати національну гідність українців?

Публікуємо на нашому сайті реакцію українців з приводу звернення ВАТ "Славутич", Carlsberg Group.

19-20 серпня за ініціативи та на запрошення козаків Скупи козацьких родів в с.Великий Букрин Київської області відбулось спільне святкування Спасу з командними іграми та козацькими забавами.Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" та Клуб військово-прикладних систем бою висловлює подяку організаторам та всім учасникам події за справжній святковий настрій.

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

29 травня 2009 року в журналі «Корреспондент» (№19) з'явилася стаття «Экономика Тараса Бульбы».Автор статті – Генеральний директор компанії «Славутич», Carlsberg Group Петро Чернишов.

8.08.2009. Семінар з практичної стрільби. "Переміщення стрільця. Стрільба по групових цілях".

Варта "Сокіл" висловлює подяку Клубу військово-прикладних систем бою за проведення заходів щодо удосконалення навчально-тренувального процесу та належну організацію контрольно-залікових занять для тренерсько-інструкторського складу.

« …"Малоросійство" – ця ганебна хвороба українського характеру переслідує нас, мстить нам. Завжди, у найтяжчу і відповідальну хвилину, знаходяться серед нас такі, що вважають за потрібне служити чужинцеві. Вважають за конче можливе схиляти перед кимось голову, розбиваючи собі чоло в лакейському пориві. Не можуть випростатися, стати вільними і гідними людьми, без страху перед якоюсь Москвою чи Польщею. Ці «малороси» перетворили нашу історію в плебейське животіння: в існування з ласки чужинця-займанця. Принижують себе самі, і встидаються свого українства, і валяються, плазують перед ворогом, лижучи його брудні чоботи, і отримують від цього якесь дивовижне задоволення: задоволення раба, настільки ж підлого, наскільки ницого».

(О. Баган)

На виконання статутних завдань та з метою професійного удосконалення тренерсько-інструкторського складу Клубу військово-прикладних систем бою 25-26 липня 2009 року відбувся семінар з практичної стрільби. Роботу семінару очолив тренер-викладач Клубу, викладач Навчального Центру підготовки працівників міліції ГУ МВС України в м.Києві (спеціалізація "стрільба з бойової зброї") Пономаренко Володимир Георгійович.
Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" висловлює подяку організаторам та учасникам семінару.

18 липня Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" та Скупа козацьких родів провели спільний вишкіл. Дякуємо всім учасникам вишколу.

Не перший рік найзапеклішим і найгострішим питанням, а звідси і найголовнішим для прийдешнього майбутнього, є визначення поля звитяги славного нашого минулого, сучасної мовою – історіографії, аналізу перебігу подій пов'язаних з тим що і як було на нашій таки землі, що за люди ставали призвідцями, поводирями нації і як вони вершили і торували подальшу нашу ж таки долю.
В часи «пєрєстройкі» СССР цю проблему доволі влучно окреслив американський історик Роман Шпорлюк: «Якщо вони (тут мається на увазі не тільки Україна й українці, а також всі етноси та народи що складали на той час совєцьку імперію О.Ч.) приймуть офіційну історію як рамки, в яких будуть себе розглядати, вони перестануть бути окремими націями і таким чином утратять спроможність діяти самостійно» (Шпорлюк Р. Україна і Росія// Віднова. - 1987. – Ч.6-7. – с.330).  Зрозуміло що під машкарою «офіційної історії» мався на увазі історичний опус Краткого курсу історії ВКПб.
докладніше >>>

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вітає Олександрійську школу Традиційного козацького бойового мистецтва Спас з укладенням угоди про співпрацю у напрямку реалізації спільних завдань та дякує козакам Олександрійської школи за розуміння і несхибність.

переконаний старший науковий співробітник Інституту європейських досліджень НАН України Андрій Бульвінський. Доказ – включений до експозиції оригінал грамоти московського царя Олексія Михайловича.

заходу, діючи за зразком одеських виродків-"марковцев": кинулися рвати прапори та бити учасників акції.

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Одним з найважливіших етапів його розвитку була перша чверть XVII ст., бо саме тоді, згідно з науковими дослідженями, була створена дисциплінована, добре підготовлена козацька армія під керівництвом відомого гетьмана Петра-Конашевича Сагайдачного та склалась своя козацька школа воєнного мистецтва, в рамках якої були досягнуті значні успіхи у розвитку як стратегії, так і тактики.

В цьому році виповнилося 300 років від першого розгрому військами Петра І Чортомлицької Січі, що стався 14 травня 1709 року за старим стилем, та 234 роки з дня знищення Нової Січі - 5 червня 1775 року.

Задовго до зруйнування Січі царський уряд, поступово звужував її

автономію, не тільки відбирав землі, а й втручався в галузі управління, самоврядування, судочинства, церковні справи.

Зі вступом Катерини II на престол втручання царизму в демократичний лад Запорозької Січі, її управління набрало безцеремонного, брутального характеру. Але на далеких обріях вимальовувалася неминучість війни з Туреччиною, протистояти якій у південних степах без запорожців російській армії було б непросто. Тому кошовий отаман Січі Петро Калнишевський, який мав величезний авторитет на Запорожжі, ще десять років залишався кошовим отаманом і протягом семи років війни командував військом. Доля Січі остаточно вирішилася 23 квітня 1775 року на так званій раді при височайшому дворі. На ній із розробленим планом знищення Січі за допомогою збройних сил виступив новоросійський генерал-губернатор, фаворит Катерини II, Потьомкін. Для операції проти козацтва було використане військо, що поверталося з російсько-турецької війни, загальною чисельністю понад 100 тисяч чоловік. Командував цими силами генерал-поручик Петро Текелі. Царські війська швидко зайняли Запорожжя - певною мірою завдяки раптовості нападу, а також нечисленності січової залоги. Більша частина козаків на той час розійшлася по домівках або подалася на промисли. Січ охоронялася тритисячним гарнізоном із 20 невеликими гарматами. Залоги були ще слабкішими. 4 червня (за старим стилем), ніде не зустрічаючи опору, піхотно-кінне з'єднання царських військ, ніким не помічене, підійшло до стін січової фортеці. Вартових було знято, артилерію захоплено, на вулицях передмістя поставлено охорону. Після блокування січової гавані на річці Підпільній і захоплення суден, що стояли там, Текелі ждав зустрічі з кошовим отаманом. Старшинська рада з участю духовенства після тривалого обговорення вирішила здати Січ без найменшого опору. Багато зусиль доклали кошовий отаман Петро Калнишевський і запорозький архімандрит Володимир Сокальський, щоб переконати козаків скоритися імператорській волі. Небажанням проливати християнську кров пояснили вони свою позицію. Наступного дня за наказом Текелі із січових сховищ забрали й вивезли в поле боєприпаси, клейноди, прапори, матеріальні цінності й архів запорозької військової канцелярії. Гармати, військовий скарб, клейноди й частина архіву пізніше були відправлені до Петербурга. За розпорядженням військових властей всі будівлі на Січі, крім укріплень, зруйнували, пушкарню засипали. Вища січова старшина була репресована.

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Пропонуємо увазі читачів статтю Л.Залізняка "ЦИВІЛІЗАЦІЙНИЙ ВИБІР УКРАЇНИ ОЧИМА СЕМЮЕЛЯ ХАНТИНҐТОНА ТА УКРАЇНЦІВ" з нашим коментарем.

До написання цієї статті підштовхнула популярна передача «Свобода слова», яку транслювало українське телебачення в жовтні 2006 р. На неї запросили автора культової праці сучасних геополітиків «Кінець історії» американського філософа Френсіса Фукуяму. Один із провідних дипломатів України почав свій виступ заявою, що цю популярну серед інтелектуалів світу роботу він придбав по дорозі в студію, де нарешті має нагоду з нею ознайомитись. Ведучий програми зауважив, що це можна "було зробити й раніше, бо згаданий бестселер політології вийшов друком ще до набуття Україною незалежності, а саме 1989 р. Очевидно, тривала геополітична невизначеність України, яка ось уже 15 років балансує між Сходом і Заходом, є прямим наслідком слабкості і невизначеності нашої політичної еліти. Згадайте промовисту фразу Президента незалежної України Леоніда Кучми: «Скажіть, що будувати, і я вам усе побудую». Дуже відомий історик сучасності Семюель Хантинґтон писав: «Лише розуміючи реальний світ державні політики можуть конструктивно змінити його» [19]. Як українські політики можуть адекватно реагувати на виклики сучасності, якщо вони знайомляться з доленосними геополітичними концепціями за 20 років по тому, як про них дізнається світ?

Праця останнього «Миколаївська Росія» є логічним доповненням гоголівських «Мертвих душ», «Ревізора» та ін.. Тільки на Москвє чомусь і досі не додали де-Кюстіна до свого мартирологу «славних» і «вєлікіх». Намарне! Не справедливо! А-а-а!.. Поза тим, хай би як, а «нам робить своє» (І.Франко)...

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

В цьому році виповнюється 355 років з часу проведення «Переяславської Ради» та підписання Б. Хмельницьким «березневих статей» з московським царатом.

Пропонуємо до уваги наших читачів історичну працю 70-х років минулого століття видатного українського історика Михайла Брайчевського "Возз'єднання чи приєднання?", присвячену подіям та наслідкам «Переяславської Ради».

«Нагадаю, що у 1974 р., під диктовку компартійних бонз розгорнулося цькування видатного українського вченого, історика й археолога, на жаль вже покійного, академіка Михайла Брайчевського за його знамениту книгу "Возз'єднання чи приєднання?". Одним з етапів цькування, яке завершилося вигнанням з роботи вченого (понад 10 років він був безробітним) і відлученням від науки (на його книги не можна було навіть посилатися!), стало "обговорення", цієї книги в стінах Інституту історії. Насправді ж тоді відбулася погромницька "проработка".» (о. Юрій Мицик, "То хто ж фальсифікує історію?")

Вітаємо Всеукраїнське об'єднання "Свобода" з пермогою на виборах до Тернопільської обласної ради, що відбулися 15 березня 2009 року!

Жовто-блакитні наші прапори,
Ми непереможні - шаблі догори!
Буде Україна вільна, буде Ненька самостійна ...

Слава Україні!

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Сьогодні виповнилося 195 років з Дня народження великого сина України - Тараса Григоровича Шевченка.

Будеш, батьку, панувати, поки живуть люди, поки сонце з неба сяє, тебе не забудуть!

Ведучі та учасники презентації поринули у ті бурхливі події визвольної боротьби проти московських окупантів у 1920-х років. Цьому не завадили ні переповнена маленька зала Національного музею літератури України, ні тимчасове відключення світла.

Завершили вечір виступи учасників гурту "Рутенія" та кобзаря Тараса Силенка.

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Сьогодні Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вшанувало пам'ять Степового Батька Анатолія Васильовича Єрмака.

Чомусь саме в цьому році, мабуть в зв'язку з гучним вшануванням в Україні на офіційному рівні героїв Крут, по команді з Москви несамовито загавкали представники її "п'ятої колони".
З'явилися різні статті та інтервью, що "викривають міф про Крути". Крутянців порівнюють з гітлерюгендом, а всіх, хто вшановує їхню пам'ять з фашистами... По суті, нічого нового кремлівські ідеологи придумати не змогли. А до ярликів типу "фашизм" та "нацизм" з боку "русотяпов" в Україні вже давно звикли.

До речі, з приводу міфів... Такої міфотворчості як в союзі РСР не було ніде. До нього наближається тільки Північна Корея з товаришем Кім Ір Сеном та ідеями Чучхе. Чого варті лише казки про Леніна. А скільки було інших "випуклих" героїв: лейтенант Шмідт, Павлік Морозов, Леонід Ілліч Брєжнєв та багато інших. І біс би з ними, цими героями, якби їхні пам'ятники не засмічували до сих пір вулиці українських міст.

26 січня 2009 року на Шкодівському цвинтарі с. Усатове зібралися козаки київщини, кіровоградщини та Одеси, щоб вшанувати пам'ять Леоніда Петровича Безклубого.

Пам'ятаймо, козаки, слова Леоніда Петровича: ...Нікого із нас не вщемить Бо ми і нащадки, і предки - то Лава, Яка нерозривною мчить.

Вічна йому пам'ять та слава!

26 січня 2008 року пішов з життя Батько Леонід Петрович Безклубий*.

Вічна пам'ять дійсним родовим Козакам, померлим та загиблим
В боротьбі за незалежність України от чужоземного Іга.
Вічна пам'ять, земля пухом пашницею та яблучком, Зоряне царствіє Небесне!

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

24 січня на телеканалі УТ-1 о 21.45 документальний фільм "Вільне козацтво" (1 і 2 серії).

Автори фільму: Роман КОВАЛЬ та Андрій ДАНИЛЬЧЕНКО

В зйомках фільму брали участь козаки братства.

Пам'ять Роду нашого шанобливо зберігає і віншує дочок і синів своїх, тих, що своїми справами і життєвим шляхом додали до його слави частку свого нетлінного духу і сили. І, мабуть, не випадково саме ім'ям одного з кращих синів України названо найвищу державна відзнаку – Національну премію України ім. Тараса Шевченка.

У багатьох з тих, хто цікавиться бойовим Звичаєм Спас, виникають питання стосовно Колодача - одного з основних видів зброї козака-пластуна та звичаєвого символа. Що це за ніж, яке його значення і походження? Нажаль, зараз в інтернеті можна знайти лише дилетантські розмірковування, перемішані з відверто недостовірною інформацією, зокрема появою таких визначень, як «каладач», «хурделиця» та інших подібних.

Не ставлячи собі за мету на даний час публікувати глибокий аналіз даного питання, все ж таки вважаємо за потрібне внести деякі уточнення.

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Пропонуємо увазі читачів спомин про Батька Безклубого від Петра Яремчука:

2008-го року ми провели в останню путь великого сина нашого народу.Похоронили ми нашого Батька - Леоніда Петровича Безклубого, того що дав нам козацькі перекази і розуміння Звичаю. Поховали на старому козацькому кладовищі в підніжжі стародавньої предківської могили.
Але нажаль не всі те розуміють, а більшість і не знає про нього нічого.

Продовжуємо публікацію книги Олександра Косухи «ВІЛЬНИЙ СПОСІБ ЖИТТЯ. Незнищенна традиція воїнів-охоронців Краю та споконвічні принципи самоорганізації українців»

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вітає братчиків та всіх українців з Новим Роком!

Нехай Новий Рік принесе всім нам успіх та добробут, а Україну наблизить ще на крок до нашого Українського Ладу!