Козацьке братство бойового Звичаю Спас «Сокіл» висловлює співчуття рідним, близьким та друзям побратима – старшого стрільця 1-ї роти охорони 11-го БТО Козенка Олександра (м. Олександрія) та його товариша по зброї Дениса Ханчича, які загинули в бою під селищем Чорнухіно Луганської області 14 вересня 2014 року.

У квітні цього року ми, козаки Братства «Сокіл», добровільно вступили до лав Української Армії.

Нам випала висока честь служити в 11-му батальйоні територіальної оборони Сухопутних військ Збройних Сил України. Сьогодні батальйон являє собою потужну бойову одиницю.

«Спас відроджується війною!» - казав свого часу Леонід Петрович Безклубий. Ми пишаємося тим, що стали свідками і учасниками цього процесу. Ми ще раз переконалися, що бойовий досвід українців – не пусті слова. Він проявив себе всюди: в надзвичайно важкий роботі з організації та бойової підготовки підрозділів, забезпеченні життєдіяльності військового колективу та управління, в поведінці та способах вирішення поставлених завдань українським солдатом. Розроблена Науково-дослідним центром гуманітарних проблем Збройних Сил України "Пам’ятка солдата в бою" містить в собі Універсальні принципи бою, тобто основні правила, на які спирається український солдат в бою:

1. Будь-який справжній бій – це в тій або іншій формі засадні дії. Будьте тими, хто влаштовує засідки, а не тими, хто в них потрапляє. Напасти першим – це перевага. Нападайте першим.
2. Якщо не можете напасти першим – дійте швидко і на випередження. Бийте, ухиляючись.
3. Вчиться маневрувати. Рухливість і швидкість важливіше влучності. Виходьте на ворога з флангу або зі спини.
4. Чесність у бою – для дурнів.

Це теж наш, український досвід, це - Спас.

Принципи бійця 11-го батальйону територіальної оборони

На Зелені свята вітаємо Україну та український народ!

Всім мирного неба, сонця, врожаю та щастя!

Живи та радуйся, Україно!

У чергове лихоліття, виконуючи свій обов’язок перед Матір’ю-Україною, козаки Братства «Сокіл» стали до лав Збройних Сил України. Закликаємо і інших козаків припинити псевдополітичну боротьбу та згадати про першочерговий обов’язок козацтва. Гасло українських десантників «Ніхто крім нас!» в цей час стосується всіх патріотів, які стали на сторожі української державності. Такий наш час. Тепер на наше покоління ліг святий обов’язок захистити волю, честь і майбутнє нашого народу, «і мертвих, і живих, і не народжених» українців.

На виконання рішення Великого Козацького Кола Майдану від 25 березня 2014 року щодо утворення «єдиної на всій Україні» структури – Українського Козацького Війська – Братство Спас тимчасово призупиняє функціонування власної юридичної особи зі статусом всеукраїнської спілки, дію печаток, штампів та інших атрибутів, підтверджуючих всеукраїнський статус організації.

Надалі, до прийняття спільного рішення щодо цього питання, Братство Спас діє у вигляді окремих незалежних юридичних осіб обласного та міського рівня (сотен), спільність цілей та завдань яких скріплені окремими угодами про підтримку та взаємодопомогу.

Хорватські націоналісти з HOS на фоні знищеного сербського танку. Вуковар, 1991 р.

Це повідомлення Дениса Олейникова з соцмережі "Фейсбук" набуло масового поширення через свою актуальність у зв'язку з останніми подіями.

То, что сегодня творит Россия на Донбассе с участием "мирных жителей" - отнюдь не ново. Подобные тактики использовали сербы во время оккупации восточных земель Хорватии - против хорватской армии: и стрельба из-за голов "мирных", и блокирование техники...

За весь період з початку другої української революції в рамках розв’язаної інформаційної війни проти України, російськими засобами масової інформації ведеться планомірна робота з дезінформації населення, подається значно викривлена, а то й просто брехлива інформація щодо причин та наслідків тих чи інших подій в Україні.

Сьогодні відзначається 96-та річниця створення Товариства Червоного Хреста України. "Центральний клуб прикладної підготовки "Спас" вітає всіх співробітників українського Червоного Хреста, зокрема Деснянської районної організації міста Києва, та дякує за проведення позачергових навчань за базовою міжнародно-сертифікованою 12-годинною програмою надання першої допомоги та реагування на надзвичайні ситуації для членів Клубу, які мобілізовані до лав Збройних Сил України.

Всякая революция лишь тогда чего-нибудь стоит, если она умеет защищаться.
Ленин В.И.  ПСС. Т. 37. С. 122.

Події, що відбулися в Україні після революції говорять про те, що до влади прийшли у кращому випадку нікчеми, а у гіршому – зрадники. Все, що вони зробили і продовжують робити можна назвати лише ганебною здачею досягнень революції. Україна отримала унікальну можливість нарешті позбавитися від постколоніального антиукраїнського режиму, і стати нарешті незалежною українською державою, а не «УРСР-2». Але новим керівникам країни, які під час революції поводилися так само – як нікчеми і зрадники, і в’їхали за рахунок народних  жертв у владу, потрібна не незалежна Україна, а підконтрольна територія. Оскільки сміливості та сил у них практично немає, то і територія, якою вони бачать «нову європейську Україну», буде маленькою настільки, наскільки дозволять самі українці. Після ганебної здачі Криму, нас готують до ганебної здачі східних областей України.

              Ми, «Українське Козацьке Військо» та його гвардія: Четвертий козацький редут ( 4-та козацька сотня Самооборон­и ),   Козацьке Товариство­ Майдану , що утворились та згуртовані на Майдані, ухвалили офіційну позицію щодо виборів Президента України 25 травня 2014 р.:

Вже більше місяця Україна фактично знаходиться в стані неоголошеної війни, ставши, як це не раз було в історії людства, центром загострення геополітичної боротьби. Частину нашої території вже окуповано, ворожа армія стоїть біля наших кордонів та засилає до нас диверсійні групи, а в наших містах активно діє ворожа агентура та «п’ята колона». Оголошено мобілізацію до Збройних сил України, відновлено Національну гвардію, маси простих громадян проходять будь-який доступний військовий та медичний вишкіл, готуючись до ворожого вторгнення та бойових дій. Наш народ має давню і потужну бойову традицію, тому буде захищати Україну, не дивлячись на рішення політиків та накази «згори». І революційні події Майдану це підтвердили. Нажаль, ці ж події показали й те, що значна частина української інтелігенції продовжує жити в небезпечній ілюзії «пацифізму».  В умовах жорсткої інформаційної війни проти України така втрата суспільно-політичних орієнтирів та неспроможність на зміни у свідомості  можуть призвести до трагічних наслідків.

25 березня у Києві за ініціативи 4-ї Козацької сотні Самооборони Майдану відбулося Велике Козацьке Коло Майдану, у якому взяли участь представники Всеукраїнського Козацького Братства Спас. Головними питаннями Кола були: створення єдиної всеукраїнської козацької організації «Українське Козацьке Військо» та проведення люстрації серед козацьких організацій - припинення діяльності антиукраїнських утворень та їхніх спільників. Рішенням Кола було висунуто делегатів Українського Козацького Війська до Координаційної ради з питань розвитку козацтва в Україні при Кабінеті Міністрів України, та внесено пропозиції щодо змін до механізму формування ради. Крім того було прийняте Звернення Великої Козацької Ради до Народу України, Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, силових структур України.

22 роки народ України, незважаючи на всі проблеми, які стояли на шляху державного будівництва країни, жив у впевненості, що Збройні Сили України, зокрема й ті частини та з’єднання, що дислокувалися у Криму, в разі загрози державному суверенітету з честю, як це і належить воїнам, виконають свій священний обов’язок – силою зброї стануть на захист України, не піддадуться ні на які погрози та срібняки від загарбника, не стануть скиглити та шукати у подіях якусь особисту вигоду.

Слава Богу, переважно так і сталося, рік 1918-й не повторився. Українські прикордонники, команди тральщика «Черкаси», корабля управління «Славутич» ескадри різнорідних сил, корвету «Луцьк», льотчики бригади тактичної авіації аеродрому «Бельбек», авіабази у Новофедорівці, військовики Феодосійського зенітно-ракетного полку, морські піхотинці 36-ї окремої бригади берегової оборони, курсанти Академії ВМС України ім. Нахімова та солдати і офіцери інших частин продемонстрували стійкість та відданість своєму народові.

В очікуванні закінчення формування батальйону, до складу якого Київським обласним військовим комісаріатом мобілізовано представників Київської сотні Козацького братства бойового Звичаю Спас «Сокіл», в підрозділах сотні посилився процес підготовки за основними напрямами військової діяльності.

Наші військовослужбовці гідно та стійко переносять усі труднощі військової служби, але всі ми знаємо, в яких складних обставинах вони опинились. Допомога потрібна різна — моральна та фінансова. Передати слова підтримки ви можете, написавши листа на електронну адресу: liniyamo@gmail.com з приміткою «Лист підтримки», залишивши коментар або повідомлення на наших сторінках у соціальних мережах:

Історія має властивість повторюватися. В різних країнах, за різних обставин але за дуже схожими сценаріями. І незмінно, незалежно від зусиль офіційної пропаганди, рано чи пізно подвиг стає подвигом, а зрада – зрадою. А народна пам'ять зберігає імена і вчинки не тих, хто закликав «не реагувати на провокацій і проявляти толерантність», демонструючи нікому не зрозумілу надзвичайну вербальну активність, а тих, хто мужньо і чесно виконав свій людський обов’язок. Навряд чи хтось згадає переможців 75-х Олімпійських ігор, що відбулися у 480 році до н.е. на землях древньої Еллади, і ніхто не згадає імен говірливих мужів, які на нараді у Коринфі, змагаючись в ораторському мистецтві, шляхом довгих промов намагалися знайти рішення у питанні відносно того, що робити з навалою персів. Але всі пам’ятають про спартанського царя Леоніда, який очолив загін у 300 спартанців і разом з не чисельними підрозділами феспійців, фіванців та фокійців дав бій 200-тисячному війську персів.

Мало хто пам’ятає і тих, хто у січні 1918-го стрясав повітря у стінах Центральної ради в пошуках тієї сили, яка могла б захистити Україну від більшовицьких загонів Антонова-Овсієнка та Муравйова.

Події останніх двох тижнів в Криму та в південно-східній Україні, а також заяви офіційних представників РФ та активність російських військ біля наших державних кордонів, на думку більшості експертів говорять про те, що найближчим часом проти України буде розгорнута масштабна військова операція. Почнеться війна.

Досвід війни 2008 року в Грузії підказує і можливий сценарій поведінки російської армії: окупація потрібних частин країни та наступ на столицю, який повинен змусити українців капітулювати та віддати Росії окуповані території під загрозою втрати всієї України. Військові засоби теж не будуть сильно відрізнятися від 2008 року: бомбардування, артобстріли, колони бронетехніки та озброєні "зелені чоловічки" у великих кількостях. Міста будуть окуповані, і почнеться звичайна для війни гуманітарна катастрофа.

Зараз всім українцям треба прийняти ситуацію як таку, що вже відбулася: не панікувати, не займатися моралізаторством і пошуком причин війни, не чекати що "все обійдеться", не робити необдуманих кроків. Натомість треба спокійно готуватися до боротьби і життя в умовах війни. Тут у нагоді стане досвід виживання громадян під час війни у колишній Югославії. Пропонуємо увазі читачів розповідь простого жителя Боснії про те, як вижити у місті під час війни - "Ласкаво просимо у Пекло".

Всеукраїнське Козацьке Братство Спас висловює свої співчуття братчику Олександру Бабичу у зв'язку зі смертю матері.

5 березня 2014 року в ході спільного засідання представників Товариства «Кубанське земляцтво в м. Києві» та Всеукраїнського Козацького Братства Спас було прийнято рішення про заснування політичного клубу. Головою клубу обрано кандидата історичних наук, доцента Відкритого міжнародного університету розвитку людини «Україна» Євгена Дем’яновича Петренка.

Сьогодні, коли Москва в чергове вдалася до збройної агресії проти України, ми вважаємо за необхідне загострити увагу на декількох питаннях, які у зав’язку з тим стають особливо актуальними.

1. Свого часу Дмитро Донцов зауважив: «багато пишеться про п’яту колону московських агентів… Але не треба забувати ще і іншої – шостої – колони, яка, хтозна, може ще небезпечніша від першої… Це члени різних товариств «прихильності», або приязні, або «культурної співпраці» з Москвою, які ширять баламутство і комуністичну заразу по всіх країнах – не раз самі того несвідомі, що вони нікчемний знаряд в руках світових злочинців… Це такі українці, що навіть ніби то виступають проти комуністичної Москви, але ганьблять всякого, хто насмілився піднести збройний супротив проти панування Москви…».

   Будь-який аналіз військових конфліктів підтверджує: найбільше страждає той, хто намагається бути «нейтральним», хто вважає, що війна – не його справа і намагається переконати то одну, то іншу зі сторін конфлікту у тому, що «він тут випадково». Тож ми закликаємо кожного: не будьте свідомо чи несвідомо «нейтральним», не ставайте учасником шостої колони.

2. Крим. Не варто хоча б на мить вдаватися до ілюзій, що «все минеться, само по собі розсмокчеться». Не минеться і не розсмокчеться. Притиснута зі сходу Китаєм московська імперія розчищає для себе території, шукає шляхи доступу до нових джерел енергетичних ресурсів взамін тих, які незабаром втратить, намагається за рахунок анексії встановити контроль над мільйонами людських душ, перетворивши їх в новітніх трудових рабів убогої економіки.

Пугу-пугу!
Браты казаки, обращаемся к тем,  кто помнит, что казак – вольный человек, воин, который перед царем шапки не ломит и попам руки не целует. Сейчас на территорию суверенной Украины под лживыми и надуманными предлогами введены российские войска, и в провокациях против украинской армии отметились казаки из России. В очередной раз Москва пытается на костях казачества построить новый имперский «дворец». Нам известно, что многих казаков дезинформировали, якобы они будут противостоять тысячам «бандеровцев», татарам, агентам Госдепа США, масонам и прочим угрозам интересам Москвы. Это неправда! Против вас будут воевать обычные граждане Украины, в том числе и русскоязычные. Не «лубочные» бандеровцы из советско-московских фильмов, а представители всех областей Украины, которые готовы с оружием в руках защищать свою Родину. Военкоматы Украины не справляются с потоком добровольцев. Во исполнение своего священного долга перед Ненькой и народом Украины встали к оружию и мы, украинские родовые казаки: по мобилизационным предписаниям или через добровольную запись.

27 лютого 2014 року представники маргінальної проросійської партії «Русское единство» під прапорами Росії за підтримки злочинців з розформованого підрозділу «Беркут», які порушили присягу на вірність Україні, та російських військових захопили Верховну Раду АРК Крим в Сімферополі. Оскільки попередні дії проросійських сил викликали протестну реакцію кримських татар і українців, вони вирішили вдатися до збройного захоплення органів влади, прийняття незаконних рішень, блокування військових баз та інших злочинних дій, які прямо підривають державний суверенітет України. Не дивлячись на фактичну відсутність протидії з боку українських силових органів, маріонетки Кремля звернулися до уряду Росії з проханням «навести лад» в Криму, а фактично ввести російські війська на територію України.

Нарешті видався час та можливість підвести перші підсумки революційних подій в Україні, хоча ситуація ще далека від остаточного розв’язання. Як ми й зауважували раніше, ці події однозначно увійдуть в історію як національна революція, яку вже ніяк не можна назвати «кольоровою» чи «оксамитовою». Нажаль, ціною стали людські жертви – це ціна яку в свій час заплатили всі колишні країни «соцтабору», що змогли скинути імперсько-комуністичне ярмо і стати на шлях до волі. 22 роки облудних «миру і стабільності» лише відтягнули їх, давши можливість окупантам, зрадникам та криміналітету не лише уникнути відповідальності за злочини, а й привласнити собі багатства України.

Скачати музичний трек у форматі mp3

Права власності

Ті події, що зараз відбуваються в нашій державі, на нашій землі, в історію України швидше за все (і так буде справедливо) увійдуть не як чергова «кольорова революція», а як народне повстання. Виконання свого святого обов'язку козака і громадянина зараз примушують кожного з нас діяти у відповідності до тієї ситуації, яка склалася, відкинувши на «потім» питання та плани, що стояли перед тим. Ми планували до шостих роковин Леоніда Петровича Безклубого реалізувати низку інформаційних та практичних заходів, присвячених пам'яті Батька, але події нас випередили (про що ми, до речі, не жалкуємо) і більшість планів залишилися тільки планами. І все ж, незважаючи на все, давайте пом'янемо козака Леоніда Безклубого, чиє життя і козацьке ділування, без сумніву, лягли на олтар сьогодення - Української Перемоги!

Слава Україні!