Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" висловлює співчуття рідним та близьким у зв'язку зі смертю козака Дмитра Тимошенка.

Агентурно-бойова група Станіславського УМДБ та офіцер-куратор

"Культ Перемоги" — останній ідеологічний козир "кремлівських мудреців", який повинен підтримувати хоч якусь цілісність пострадянського простору, що тріщить "по швам" і ніяк не хоче ставати "Русскім міром". Саме тому стільки уваги приділяється урочистостям і святкуванню. Так, під виглядом "знамєні Побєди", в Україні вивішують прапори мертвої радянської імперії, і проводять під цими прапорами паради, які повинні символізувати її міць.

Особливу роль в цьому магічному дійстві відіграють ветерани. Мінімальний вік ветеранів зараз повинен складати 85 років, не так багато людей в Україні взагалі доживає до такого віку, не кажучи вже про походи на парад. Тому для створення масовки на парадах, до ветеранів було зараховано "бійців винищувальних батальйонів, взводів і загонів захисту народу та інших осіб, які брали безпосередню участь у бойових операціях по ліквідації диверсійно-терористичних груп та інших незаконних формувань на території колишнього Союзу РСР ... у період з 22 червня 1941 року по 31 грудня 1954 року" ( Стаття 7 Закону України Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту). На парадах 9 травня ми бачимо в основному саме цю категорію людей. Ці "борці з Україною" почуваються зовсім непогано, отримують пенсії і пільги, а пам'ять про знищених ними українців потребує справедливості.

До сьогоднішнього "свята перемоги Колими над Бухенвальдом" публікуємо історію з життя батька нашого братчика Тимофія Тарасенка.

У зв'язку з наближенням 9 травня, вчергове починає загострюватися тема УПА та українців - "ізмєнніков Родіни і фашистскіх пособніков", які ніяк не хочуть, забувши про все, "в єдіном поривє" включатися в останній міф, що живить догниваючу імперію - "Вєлікую Побєду російского народа". Власне кажучи, істерія навколо теми УПА ніколи і не припинялася. За останні півроку ця тема мусувалася з особливою активністю, про що ми згадували у замітці "УПА і сьогодення", і з цього приводу опублікували статті професора Залізняка.

Христос Воскрес!

Пропонуємо увазі читачів нашого сайту вітальні листівки та рідкісні фотографії святкування Великодня в Українській повстанській армії.

ІІІ. Родова Віра Правди

Козацька Родова ікона

Продовжуємо публікацію статті "Наша Віра".

Щоб  зрозуміти основи і походження первинної релігії нашого Краю, треба повернутися у часи її виникнення.

Культ предків по праву вважається одним з найбільш давніх в історії людства — його корені сягають пізньопалеолітичної епохи (15-12 тис. років до н.е.). Саме тоді виник культ "володарки вогнища", покровительки і праматері цілого родового (матріархального) колективу. З цього образу сформувалося уявлення про Матір-Землю як одне з найперших і пізніше найшанованіших божеств.

Центральний клуб прикладної підготовки «Спас» оголошує про організацію та проведення протягом 2012 року курсу практичних занять та семінарів за напрямом «Спеціальна прикладна підготовка. Рукопаш гопки-спас».
Весняний зграй-семінар відбудеться:

• для курсантів та інструкторів Клубу: з 27 травня по 4 червня (шість днів);
• для інших осіб: з 2 по 3 червня включно (два дні).

Програма семінару

• Аналіз навчальної програми.
• Організація занять та технічне забезпечення.
• Класифікація, термінологія та систематика.
• Методика навчання та тренування.
• Аналіз дій та рухів бійця.
• Практичні (навчально-тренувальні) заняття за напрямом «Спеціальна прикладна підготовка: рукопаш гопки-спас. 1-4 грай».

Розгорнута інформація, необхідний теоретичний мінімум та додатки будуть опубліковані найближчим часом.

Контактна особа - Олександр Олешко.
Тел.: +38 (063) 432-27-04,
email: info@spas.net.ua

В пам’ять про Леоніда Петровича Безклубого пропонуємо відвідувачам нашого сайту коротке відео з архіву Братства за його участю:

Леонід Петрович Безклубий, гопки-спас, коротка імпровізація в ефірі телепрограми.

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вітає братчика Рівненської сотні Юрія Черкаса та його родину з народженням сина.

Розпочато організаційну підготовку щодо здійснення набору до навчальної групи та опрацювання програми індивідуальної підготовки за напрямами.

Рівненська сотня Козацького братства бойового Звичаю Спас "Сокіл" висловлює подяку члену сотні, експерту-консультанту з організаційного розвитку, Мельнику Олексію Максимовичу за сприяння в організації навчально-тренувального процесу та проведення занять з інструкторським складом сотні за напрямом «Бокс».

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вітає братчика Отамана Олександрійської сотні Сергія Кисляка та його родину з народженням доньки Мирослави!

Зовсім недавно, 1 березня в Посольстві Німеччини відбулася лекція аспіранта Гамбурзького університету Ґжеґожа Россолінського-Лібе на тему "ОУН-УПА і етнічне та політичне насильство на Західній Україні, 1939-1950". Заїжджий аспірант, не обтяжуючи себе наведенням фактів чи врахуванням історичного контексту, робив різкі заяви про український національно-визвольний рух 40-50 років ХХ століття. Причому, незважаючи на той факт, що мова йде про відтяті від самої Європи території, окуповані комуністичним режимом, цей аспірант по відношенню до дій повстанців вдався до визначень у стилі радянської пропаганди: «фашизм», «етнічні чистки», «військові злочини»...

Звичайно, такий підхід викликав критичну реакцію у багатьох українських істориків. Крім того, надати приміщення для проведення лекції відмовилися всі попередньо згодні установи. У відповідь на це організатори візиту німецького історика, серед яких найбільш активним був Фонд Гайнріха Бьолля, поширили заяву про "плачевний стан академічних свобод" в Україні, яку підтримали і його зарубіжні колеги-історики.

Складається враження, що проти українського визвольного руху України взагалі представниками Заходу ведеться серйозна інформаційна війна, спецоперації якої проводяться навіть на рівні керівництва Євросоюзу. Особливу роль в цьому процесі відіграє Німеччина. Недавня смерть в німецькій в'язниці українця Івана Дем'янюка, звинуваченого в усіх можливих злочинах фашизму, тоді як в Німеччині давно амністовані навіть офіцери СС, – яскравий приклад такої інформаційної спецоперації.
Як не згадати тут класика: «А судді хто?»

Але найгірше те, що серед українських істориків та інтелігенції знаходяться люди, готові підтримати кампанію з паплюження пам'яті борців за волю України аби лише виглядати "достатніми європейцями". Насправді ж такий підхід – ні що інше, як політика подвійних стандартів, яка ставить права українців значно нижче за права інших народів.

Одним з таких прикладів вітчизняної історичної "толерантності" та "боротьби з фашизмом", є збірка статей львівського історика Я.Грицака «Страсті за націоналізмом», про якого гарно сказав Левко Лук'яненко: "Він один з тих рідкісних українських учених середнього і старшого віку, які завдяки доброму знанню англійської мови вирвалися з цупких обіймів московських суспільно-політичних понять, і вносить до сфери Українських гуманітарних наук західноєвропейські поняття. У цьому його можна було б поставити молодим нашим суспільствознавцям за приклад, коли б не сумнів: він захищає українців на міжнародному рівні чи європейську космополітичну течію в Україні?"

Заради ширшого висвітлення теми пропонуємо увазі читачів дві полемічні статті (суттєво скорочені версії яких були виставлені на "Українській правді"), люб'язно надані нам для публікації професором Національного Університету «Києво-Могилянська Академія» Леонідом Залізняком.

ПРОВИНИ УПА ПЕРЕД УКРАЇНЦЯМИ ТА ЇХНІМИ СУСІДАМИ ЗА Я.ГРИЦАКОМ

ГРІХ КОЛАБОРАЦІЇ УКРАЇНЦІВ У ДРУГІЙ СВІТОВІЙ

В історії кожного народу і кожної держави є люди та події, які постійно оточені атмосферою шанобливості та вдячної пам’яті нащадків. Тільки в умовах колоніального стану країни така традиція порушується, бо загарбники прагнуть стерти з пам’яті поневоленого народу згадки про ті події, перекручуючи на свій лад причини воєн і конфліктів. Є такі приклади і в українців. Згадаємо деякі з них, що мали місце в нашій історії.

6.05.1952 – 14.03.2011

Тарас Шевченко

9 березня відзначаємо 198-му річницю з дня народження великого поета України Тараса Григоровича Шевченка.

Проведено багато досліжень його творчості та життя, але в більшості випадків, це точка зору дослідників з радянськими штампами та поглядами на ідеї, що їх виражав Кобзар.

Тарасу Григоровичу приписують комуністичні ідеї, виділяють вирішальний вплив на нього російської культури, а особлива увага звертається на його щоденники та твори, написані російською мовою. Але інколи витримка відмовляє "науковцям" та "літературознавцям" з захованими до часу партквитками, і тоді можна почути всю біснувату зненависть до Кобзаря, яка маскувалася за "науковим інтересом".

Не будемо і ми розчаровувати "шевченкознавців євразійського фронту": до дня народження Великого Кобзаря пропонуємо увазі читачів статтю Леоніда  Білецького "Шевченко і Московщина" про "любов" Тараса Шевченка до Російської імперії.

Сьогодні виповнюється 60 років з дня загибелі Ніла Хасевича.

Ніл Хасевич – талановитий український митець-графік, воїн УПА. Член Крайової референтури пропаганди ОУН-Б на Північно-Західних Українських Землях, член Української Головної Визвольної Ради. Автор ескізів усіх нагород УПА та УГВР та більшості візуальних матеріалів Армії. Його боротьба підносила бойовий дух повстанців, кликала до звитяги. Переважно працював у стилі деревориту, виконуючи портрети, пейзажі, плакати, екслібриси. З 1931 до 1944 його твори експонувались на 35 виставках у Львові, Празі, Берліні, Чикаго і Лос-Анджелесі. Загинув 4 березня 1952 в бою з військами НКВС на хуторі біля села Сухівці Рівненської області.

Повідомляємо всіх учасників внутрішнього форуму про перехід на нову платформу у зв'язку з розробкою порталу.

З питань перереєстрації звертайтеся до адміністратора форуму.

З 2000 року 21 лютого, за ініціативою ЮНЕСКО, світ відзначає День рідної мови.

Українська мова, за дослідженнями учених минулого століття Е. Классена, А. Черткова, М. Красуського та інших, одна з найбільш давніх індоєвропейських мов. Зокрема Е. Классен вважає, що українці мали мову та писемність уже за 2000 років до н.е.

Мова існує не лише задля обміну інформацією, вона несе в собі свідомість народу, досвід та історію предків, їх світогляд, сформований тисячоліттями.

Пропонуємо вашій увазі інтерв’ю з Любов’ю Іванівною Мацько, дійсним членом Академії педагогічних наук України, доктором філологічних наук, професором, завідувачем кафедри стилістики української мови Національного педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова, про важливість української мови.

У зв'язку з відкриттям весняно-осіннього циклу, в підрозділах розпочато черговий етап підготовки за напрямами навчальної програми.

Адміністрація Центрального клубу прикладної підготовки "Спас" нагадує особам, які попередньо зверталися з питання зарахування до навчальних груп, про проведення організаційних зборів по групах. З усіх питань стосовно зборів звертатись до командирів підрозділів.

Заняття за напрямом "Стрілецька підготовка" в підрозділі "Удай" (Київська сотня)

Представники рівненської сотні Козацького братства бойового Звичаю Спас "Сокіл" біля пам’ятника Климу Савуру у Рівному.

12 лютого виповнюється 67 років з дня загибелі члена Проводу ОУН, організатора і першого командира Української Повстанської Армії, командира УПА-Північ, полковника УПА Клячківського Дмитра, більше відомого під псевдонімом Клим Савур.

Пам'ятаємо й шануємо Героя України.

Коли тобі кажуть – це філософ, запитай – по якій статті він сидів.
Коли кажуть – це поет, запитай – де він воював!
ЦИТАТНИК ЕКЗИСТАНТА

Анатолій Лупиніс (з брошури Української Національної Асамблеї (УНА-УНСО) 2011р.)

5 лютого 2000 року помер Анатолій Лупиніс –революціонер, бунтар, поет; людина, що відсиділа 23 роки свого життя у в’язницях за українську ідею. Анатолій Лупиніс брав активну участь у створенні таких організацій, як «Зелений світ», «Меморіал», «Народний рух», незалежних профспілок, «Українське Православ’я», «Спілка офіцерів України» та інших.

Пропонуємо увазі читачів статтю Олеся Вахнія «Замість вінка на могилу героя», присвячену Анатолію Лупиносу.

Хрест на могилі Героїв Крут

Бій під Крутами — це символ свободи, героїзму та відданості національній ідеї. Символ потужний та переконливий, бо його змістом є дія та кров, пролита за рідний край і за любов до волі, що важать набагато більше формальних положень IV Універсалу про незалежність, виголошених 22 січня 1918 року, напередодні.

На жаль, ось уже протягом століття, з року в рік повторюється міфологізована, межуюча з неправдою історія про 300 неозброєних і невишколених студентів, що полягли на станції Крути в жорстокому бою з більшовиками. Це відбувається, незважаючи на фактично встановлену правду про Крути, особами, які мали пряме відношення до цієї справи: комендантом крутянського фронту сотником Аверкієм Гончаренком, комендантом колишнього Студентського Куреня полк. Спиридоном Довгалем, проф. Борисом Мартосом — міністром УНР.

Військова операція під Крутами була вдалою, наскільки це було можливо, враховуючи кількісне співвідношення українських сил з ворожими, озброєння та матеріальне забезпечення. Українські війська затримали просування ворога в напрямку Києва на добу, і завдавши йому серйозних втрат, відступили в напрямку Броварів та приєдналися згодом до розгрому більшовицького повстання на заводі «Арсенал».

Сам сотник Гончаренко дає таку оцінку воякам Юнацького куреня: “Вони прекрасно тримались у критичних хвилинах під час боїв, охороняючи доступи до Бахмача, а вже в бою під Крутами – це був шедевр витривалості. Навіть трагічний відворот з-під Крут відбувся так тихо і спокійно, що можна було тільки подивляти дисципліну цих молодих і надійних юнаків.”

На жаль, дуже мало уваги історики приділили такій особистості, як сотник армії УНР Аверкій Гончаренко, який був одним з керівників крутянської операції. Гончаренко, одним з перших українських старшин армії УНР зголосився добровольцем вступити до Української дивізії «Галичина». Як і інші старшини УНР, маючи досвід визвольної боротьби часів Першої світової війни, він вірив, що тільки дисциплінована, добре озброєна і вишколена армія може бути запорукою здобуття незалежності України.

Пропонуємо увазі читачів статтю про життєвий шлях сотника Гончаренка.

Чорноморські пластуни

Сьогодні виповнилося чотири роки з дня смерті Леоніда Петровича Безклубого. У пам’ять про Батька Безклубого та всіх козаків-пластунів, що відійшли у вічність, публікуємо главу «Чорноморські пластуни» з книги кубанського історика Федора Щербини «Історія Кубанського козацького війська».

Козацьке братство бойового Звичаю Спас "Сокіл" вітає Черкаса Богдана з призначенням заступником голови Рівненської сотні Братства.

Плідної праці та успіхів!

Докладніше >>>

З 1999 року в Україні 22 січня офіційно відзначається день Соборності. Саме в цей день 1919 року було підписано акт злуки між УНР та ЗУНР. Територія України після підписання акту об’єднала майже всі землі, на яких проживали етнічні українці (див. карту).

Сучасники, відзначаючи це свято, мало задумуються над його походженням та ідеєю соборності.

Що ж таке соборність України та як її досягнути?

На нашому сайті створено розділ Кут ганьби.

У цьому розділі ми розміщуємо інформацію про тих братчиків, які виявили крайню ступінь ненадійності і проявили недостойну козака слабкість характеру. Розміщення на «дошці пошани» означає, що дана особа крім інших, прийнятих у Братстві заходів попередження та виховання, заслуговує на те, щоб стати об'єктом публічної ганьби.

Золота пластина із зображенням
обряду побратимства скіфів. IV ст. до н.е. Курган Куль-Оба поблизу Керчі

«Сам загибай, а братчика виручай...»

Обряд воїнського побратимства-мазепства, що походить з давніх часів, описаний у карбі:

«Мазепство – на Святій Могилі, біля Матері чи Радетеля, як сходить Батько Коло Ярило, один до одного, один на шаблю руку, на пояс другий, надрізують коло кістяшок кулака і змішують мазку – повертаючись на вісім сторін та приказуючи: Бережем Край Звичаєм, одне одне обичаєм: свідок Бог наш Батько та степ гайний (Род-життя час). Після кроплять в келих з вином та одноразово випивають. Коли просто братчик, то випива сам суперед товариства.»

В історії України збереглось багато прикладів побратимства та описів цього обряду в різні часи.

Ось як описує обряд скіфського побратимства, клятвено освяченого договору про дружбу, Геродот (V ст. до н. е.): «До великої посудини вливають і змішують з кров’ю тих, з ким укладають союз, уколовши шилом або дряпнувши шкіру ножем. Після того занурюють у посудину меч, стріли, сокиру і дротик. Як це зроблять, промовляють довгу молитву, а потім п’ють з чаші і ті, хто клянеться, і найповажніші з присутніх».

Трембітар з гвинтівкою. Листівка УПА. Видана до 1947 р.

Вітаємо всіх українців з Різдвом та бажаємо кожній родині щастя, достатку та здоров’я!

2 січня 2012 року Леоніду Безклубому виповнилося б 65 років. Згадаймо про славного козака, Гетьмана, Батька, що зберіг та передав нам, наступному поколінню українців, Спадщину.

Вони мають силу поки захищаєм, ми поки шануєм.

«Ні на що не здадуться навіть найкращі нагоди й готовність допомогти, якщо сама нація не виборює й не кує своєї долі власною боротьбою.»
«Якщо потрібно — значить можливо.»
Степан Бандера

1 січня 2012 року відзначаємо 103 роки з дня народження Степана Бандери.

Степан Бандера був людиною свого часу й залишився прапором і героїчним символом української нації. Не випадково мільйони людей називали і називають себе «бандерівцями».

Пропонуємо до уваги читачів статтю «Степан Бандера – провідник ОУН» Миколи Посівнича, в якій на основі великого масиву документів описується його життєвий шлях.